«Зима - немов античний храм…» Вірші українських та російських поетів про зиму

 

Шевченко Т.

Реве, свище завірюха, 
По лісу завило, 
Як те море, біле поле 
Снігом покотилось

Франко І.
Сипле, сипле, сипле сніг.
З неба сірої безодні, 
Міріадами летять
Ті метелики холодні.
Одностайні, мов жура,
Зимні, мов лихая доля,
Присипають все життя,
Всю красу лугів і поля.
Білий килим забуття,
Одубіння, отупіння
Все покрив, стискає все
До найглибшого коріння.
Сипле, сипле сніг,
Килим важче налягає...
Молодий огонь в душі
Меркне, слабне, погасає.

***
З Новим роком, браття милі, 
В новім щастю, в новій силі 
Радісно вітаю вас 
І бажаю, щоб в здоров’ю, 

В мирі, з братньою любов’ю, 
Відтепер ішов нам час. 
Щирій праці Бог поможе! 
Дай вам Боже все, що гоже! 

Українка Л.
- Мамо, іде вже зима,
снігом травицю вкриває,
в гаю пташок вже нема...
Мамо, чи кожна пташина
в вирій на зиму літає? -
в мами спитала дитина.
- Ні, не кожна, - одказує мати, -
онде, бачиш, пташина сивенька
скаче швидко отам біля хати?
Ще зосталась пташина маленька!
- Чом же вона не втіка?
Нащо морозу чека?
- Не боїться морозу вона,
не покине країни рідної,
не боїться зими навісної.
Жде, що знову прилине весна.
- Мамо! Ті сиві пташки
сміливі, певне, ще й дуже,
чи то безпечні такі, -
чуєш, цвірінькають так,
десь їм про зиму байдуже!
Бач - розцвірінькались як!
- Не байдуже тій пташці, мій синку,
мусить пташка малесенька дбати,
де б водиці дістати краплинку,
де б під снігом поживку шукати.
- Нащо ж співає? Чудна!
Краще б шукала зерна!
- Спів пташині потіха одна, -
хоч голодна, співа веселенько,
розважає пташине серденько,
жде, що знову прилине весна!

Костенко Л.
Дзвенять у відрах крижані кружальця.
Село в снігах, і стежка ані руш.
Старенька груша дихає на пальці,
Їй, певно, сняться повні жмені груш.

Їй сняться хмари і липневі грози,
Чиясь душа, прозора, при свічі.
А вікна сплять, засклив мороз їм сльози.
У вирій полетіли рогачі.

Дощу і снігу наковтався комин,
і тин упав, навіщо городить?
Живе в тій хаті сивий-сивий спомин,
улітку він під грушею сидить.

І хата, й тин, і груша серед двору,
і кияшиння чорне де-не-де,
Все згадує себе в свою найкращу пору.
І стежка, по якій вже тільки сніг іде...

Сосюра В. 
Сніжинки, надворі сніжинки 
роями летять до вікна. 
Смієшся ти ніжно і дзвінко, 
така загоріла й міцна.

Тобою кімната розквітла, 
такою ще ти не була.
Бо стільки ти щастя і світла 
від моря мені принесла.

Дивлюся в зіниці прозорі
і в них не находжу я дна. 
Сніжинки, сніжинки надворі, 
а в серці моєму весна.

***
Замела ніжні квіти зима,
І умерли під снігом вони. 
Інші квіти в диханні весни 
Розцвітуть, але тих вже нема.

Одспівали в садах солов'ї, 
Дням минулим нема вороття. 
І хвилини прожиті мої 
Замітають сніги забуття.

Знаю, там десь моря темноти... 
Але все, що любив я, чим жив,
Моє щастя, і ніжність, 
І гнів я у пісні б хотів зберегти.

Сінгаївський П.
Ялинка
Дей поділись заметілі 
Із морозами й вітрами, 
Лиш тумани сніжно-білі 
Ходять-бродять вечорами.
Понад лугом, понад ланом, 
Біля тину, біля хати... 
А ялинка за туманом - 
Як ведмедик волохатий. 
Ніби вибігла із гаю 
Й зупинилась на узгір'ї - 
І чекає-виглядає, 
Чи не йдуть за нею звірі. 

Симоненко В.
Зимовий вечір,
Закуривши люльку,
Розсипав зорі,
Неначе іскри,
Пустив хмарки,
Мов кільця диму,
І, проскрипівши чобітьми,
Шепнув морозам,
Щоб готували вікна,
Ліси вбирали
У білий ній
Та готували 
Йому постіль.

З вікна
Синиця в шибку вдарила крильми.
Годинник став. Сіріють німо стіни.
Над сизим смутком ранньої зими
Принишкли хмари, мов копиці сіна.
Пливе печаль. Біліють смолоскипи
Грайливо пофарбованих ялин - 
Вони стоять, немов у червні липи,
Забрівши в сивий і густий полин.

Полин снігів повзе до видноколу,
Лоскоче обрій запахом гірким.
Лапаті, білі і колючі бджоли
Неквапно кружеляють понад ним... 

***
Берези, в снігу занімілі, 
Іній на вітах слізьми, 
Про що ви мрієте, білі? 
- Про сонце мріємо ми… 

Дуби в крижаній кольчузі, 
Одягнуті в сиві шовки, 
Про що замислились, друзі? 
- Про сонце наші думки… 

Вітри із морозяним шпаром, 
Куди вас несуть чорти, 
Чого галасуєте даром? 
- Хочемо сонце знайти… 

Очі, наповнені горем, 
Очі сумні мої, 
Чому ви блукаєте зором? 
- Хочем побачить її… 

Серце, недавно кволе, 
Муко моя мала, 
Чому щемиш, як ніколи? 
- Хочу її тепла… 

Розуме мій байдужий, 
Вируч мене хоч ти - 
Над чим ти думаєш, друже? 
- Хочу надію знайти…

Рильський М.
Хай сніг іде холодний та лапатий, 
Засипле поле і на гай спаде, 
Нехай стежки закидає круг хати 
І білу тишу в хату приведе!

Шумлять кругом і вороги, і друзі, 
І в душу лізуть рідні і чужі, - 
Та я в своїй незрозумілій тузі 
Од їх усіх по другий бік межі.

Хай спіг іде холодний та лапатий,
Од Друзів і врагів завіє путь.
Нехай стежки закидає круг хати,
Хай дасть мені - хай дасть мені заснуть.

Зимовий день
Зимовий день. Плигають між скиртами 
Та ожередами, закутаними в сніг, 
Жовтобрюшки хапливими гуртками, 
І горобці про щось пищать до їх.

Припудрились тополі старосвітські, 
Галки блищать на голубому тлі, - 
І постать сірої приблуди-кицьки 
Скрадає щось, припавши до землі.

Зимові свята
Вже перший сніг кружляє над землею.
І тихо падає. Уже вода
Замерзла на озерах. Опада
Останнє листя і яснить алею.
Останній сніг, там бурий, там блакитний,
Іще лежить в окопах і ярах,
Ще в пам’яті метелиць білий жах,
Ще сонце спить.

Білі мухи
Білі мухи налетіли, -
Все подвір'я стало біле. 
Не злічити білих мух, 
Що летять, неначе пух.
- Галю, Петрику, Кіндрате, 
Годі, ледарі, вам спати! - 
І побігли до санчат 
Галя, Петрик і Кіндрат.
Всі з гори летять щодуху, 
Щоб впіймати білу муху, 
А санчата їм усім 
Змайстрував старий Максим.

Павличко Д.
Яблуні в інеї - ніби сніжинки-велетні, 
В мільярди разів побільшені атоми. 
Виїжджає з-за овиду на полотна постелені 
Армія сонця незчисленними автами.

Сади, наче хмари, на прожектори настромлені, 
Піднімаються вгору, в небо хмураве. 
Попереду сонця списаті промені, 
А позаду - стовпи снігової куряви.

***
Так радісно, що сніг пішов! 
Дух незбагненний носить мною - 
То тішиться селянська кров 
Накритою озиминою.

Так сніг пішов, аж день осліп, 
Та бачу я в надії добрій: 
Той сніг - немов до неба сніп, 
Колосся, схилене за обрій.

***
Сніг і сонце. Золоті цимбали. 
Вічності дихання молоде.
Гей, міщани, все, що ви придбали, 
Прахом розлетиться й пропаде.

А поет, що, ніби кущ калини, 
Кетяг серця виніс над замет, 
Молодості цвітом перелине 
У віки майбутні, - лиш поет!

***
Летять по полю білі коні - 
Вітрів січневих табуни. 
Стоїть мороз на підвіконні 
І на шибках малює сни.

А що, скажіть, коли не сон це - 
Розкішні пальми з тих сторін, 
Де в тім'я б'є жорстоке сонце, 
Де не бував ніколи він?

***
Зима, немов античний храм 
Упала і лежить в руїні. 
Залишені воді й вітрам, 
Стовпи скришилися камінні.

Уламки снігу навкруги - 
Поколоті долівок брили. 
Поволі топляться боги, 
Що діти їх колись ліпили...

***
Вся земля - неначе дно 
Склянки з тьмою... Вітер стих... 
Грає темінь, як вино,
Іскрами сніжин дрібних.

Осідає чорна ніч 
Білим снігом на хати. 
Осідає - дивна річ - 
Білина із чорноти.

***
Вечір. У зорях безлистий ліс.
Хати попід лісом заметами здрібнені.
Падає груддя снігове з беріз,
Мов поблискують крилами птахи срібні.

Задивився в долину села гомінку 
Місяць, що повен золотої ліні. 
Він лежить і гойдається в гамаку 
Високовольтної лінії.

***
В лісі, наче проділ, біла путь.
Сніг і сонце - празник чистоти.
Ти сніжинкою хотіла буть - 
Впасти й не розбиться з висоти.

Сніг на віях. Правда і брехня. 
Мить, що потім мрією стає. 
Сніг, сніжок, сніжечок, сніженя, 
Сніженятко, сніженяточко моє.

Олійник Б.
Біла мелодія
Глянув: лелечко, лілії!
Світ мій в білому-білому.
Я в сні? Ні-таки, ні-таки ж!

Ліг сніг... Срібною ниткою
В'ється тиша між вільхами,
Пахне юною вільгістю,
Пахне чистою вільгістю,
Пахне... вічністю... даль.

Небо - вигнутим дзеркалом.
Зорі тонко подзенькують.
«Дзінь-дзінь», - дзвінко подзенькують,
Мов на люстрі кришталь.

Я один, а тільки тіні бігають,
Сам-один у цій біблейській білості,
Тільки іній невагомо скапує,
Хтось плече моє торкає лапкою.
Хто ж це так голубить лапки лапкою?
Озираюсь - тільки тінь.

Тільки тінь біла біло бігає.
Скік на гілку голубою білкою.
Скік на гілку.
Да скік із гілки...
Гілка в гілку. І я один.

Тільки вітер вміло вимуровує
У заметах замок зачарований.
Там живуть казкові феї в білому,
Вийшла, глянула на мене з лоджії.

Я спинився, наче заворожений...
Десь розтала за туманами лоджія,
Тільки віхола та біла мелодія...
Тільки сніг та біла мелодія...
Біла-біла... І я - один.

Лепкий Б.
Зимою
Сипле, сипле сніг,
Криє переліг,
Білим килимом лягає
Аж під наш поріг.
Легкий білий пух,
Наче той кожух,
Криє землю, щоб не знала
Стужі й завірюх.
Тишина кругом.
Спи спокійним сном,
Заки збудешся весною
З рутяним вінком. 

Малишко А.
Морози б'ють важкі свої копита 
Останніми походами впівсвіта; 
Останній подих рудуватих криг 
Рожевим ранком звівся і застиг, 
Пташок зимовий піднімає крила 
І відлітає. І стежина мила 
Снігів останніх замети круті 
Кладе собі в долоні в самоті. 
Русявий день гаптує сни світанню. 
Принось, мій добрий, сонце і кришталь,
Лиш не принось мені весну останню, 
Бо ще не ніч. Не вечір. Тільки даль.

***
Не боячись зими-напасті, 
Повільно ходять у дворі 
Ранкові зорі червонясті, 
Червоногруді снігурі.

І їхні крилечка вишневі 
Важку розпушують югу. 
Ні, ні, то ходять сни рожеві 
По мармуровому снігу...

Снігові мелодії
Сніги, сніги на чорних килимах 
Осіннього роздолу. 
Налетіли Білоголові вершники зими, 
Насипали синиць і синіх див.

Зіткали пурпур снігурам на груди, 
І, стомлені, на серце прилягли, 
І забриніли білими смичками.

Бриніть і війте, колисайте сни, 
Сніги мої, зимовії предтечі, 
Та лиш не збийте перший цвіт весни 
Розбійним свистом дикої хуртечі!

***
Сперечався з сонцем сніг,
Вкривши в полі сто доріг:
- Щось-то в небі в тебе сухо,
Ані дощ, ані роса...
Як пошлю я завірюху, ї
Як покрию небеса!
Сам кошлатий, бородатий,
Ходить, сіє заметіль,
Ані з хати, ні до хати,
Ані в школу, ні в артіль.
Сонце виплинуло вище,
Іскри крешуть у лице.
- Ах ти, снігу-хвастунище, -
Я тебе провчу за це!
Як метне огнені ружі,
Як заблиска в три сліди, -
з снігової бороди.
Він у поле - сонце коле,
Він у ліс - гарячий спис,
Він в комірку біля школи
Шусть - зігнувся і поліз.
Ми бігом туди з урока,
Бачим: сніг, - то й ми мовчок.
Почорнілий, одинокий,
Як холодний їжачок.

***
Ще сніг мете в могутнім колиханні 
Дубів крислатих, сивого крайнеба 
Й земного лова.
Ще гривастий кінь, 
Ще білий кінь, поводдя попустивши, 
Летить в степи; і вже йому в очах 
Відблискують хати, річки й дерева, 
І хлопчаки, й синиці молоді, 
Й душа моя, у кригу не закута, 
Мов березнева гілка в заметіль, 
Налита соку й пружного чекання.


Нехода І.
Пісня про ялинку 
Цвіте, горить, красується 
Ялинка лісова.... 
Стрибає сірий заїнько 
І пісеньку співа: 
- Ялинка, ялинка 
У лісі росла, 
Ти щастя і радість 
Усім принесла. 

Олесь О.
Ой не сійтесь, сніги
Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні, 
Не губіть ви останньої слави: 
Гріє здалека землю усмішка весни, 
Пробиваються проліски, трави.

Не злякать вам нікого, холодні сніги, 
Бо розтопче вас сонце блискуче.
І нечуваний сміх залуна навкруги, 
Як тікати ви будете з кручі.

Снігурі
Звідкіль налетіли
Стоголосим табуном
І розсипалися в полі
Над розсипаним зерном.

Заспівали, задзвеніли,
Мов заграли кобзарі...
Де взялась весела зграя,
Жарогрудні снігурі.

Ось вони на сніг упали
І розквітли, як квітки...
На горах мак рожевий
Так заквітчує грядки.

Нагло враз табун крилатий
Небезпечне щось зачув.
Вгору знявся, й дуб гіллястий
В кущ троянди обернувсь.

Що хвилина - і, як в казці,
Враз осипались квітками
І за вітром над снігами
Полетіли снігурі. 

Снігу, ой снігу якого!
Снігу, ой снігу якого!
В білих снігах потонули
Гори, степи і долини...
Наче чекаючи любого гостя якогось,
Радий господар
Свитку свою розіслав по дорозі, 
Свитку свою з найбілішої вовни, 
Свитку свою, не надівану й разу. 
Наче тут паслися гуси уранці, 
Скублись, кричали 
І пух свій розкидали білий.
Наче тут віяли тихо вітри, 
Віяли тихо й несли 
Хвилі вишневого цвіту.

Ялинка
Раз я взувся в чобітки, 
Одягнувся в кожушинку, 
Сам запрігся в саночки 
І поїхав по ялинку. 

Ледве я зрубати встиг, 
Ледве став ялинку брати, 
А на мене зайчик - плиг! 
Став ялинку віднімати. 

Я-сюди, а він - туди... 
«Не віддам, - кричить, - нізащо! 
Ти ялинку посади, 
А тоді рубай, ледащо! 

Не пущу, і не проси! 
І цяцьками можно гратись: 
Порубаєте ліси - 
Ніде буде і сховатись. 

А у лісі срізь вовки, 
І ведміді, і лисиці, 
І ворони, і граки, 
І розбійниці-синиці». 

Страшно стало... «Ой, пусти! 
Не держи мене за поли! 
Бідний зайчику, прости, - 
Я не буду більш ніколи!». 

Низько, низько я зігнувсь, 
І ще нижче скинув шапку... 
Зайчик весело всміхнувсь 
І подав сіреньку лапку. 

Павличко Д.
Яблуні в інеї - ніби сніжинки-велетні, 
В мільярди разів побільшені атоми. 
Виїжджає з-за овиду на полотна постелені 
Армія сонця незчисленними автами.

Сади, наче хмари, на прожектори настромлені, 
Піднімаються вгору, в небо хмураве. 
Попереду сонця списаті промені, 
А позаду - стовпи снігової куряви.

***
Так радісно, що сніг пішов! 
Дух незбагненний носить мною - 
То тішиться селянська кров 
Накритою озиминою.

Так сніг пішов, аж день осліп, 
Та бачу я в надії добрій: 
Той сніг - немов до неба сніп, 
Колосся, схилене за обрій

***
Сніг і сонце. Золоті цимбали. 
Вічності дихання молоде.
Гей, міщани, все, що ви придбали, 
Прахом розлетиться й пропаде.

А поет, що, ніби кущ калини, 
Кетяг серця виніс над замет, 
Молодості цвітом перелине 
У віки майбутні, - лиш поет!

***
Летять по полю білі коні - 
Вітрів січневих табуни. 
Стоїть мороз на підвіконні 
І на шибках малює сни.

А що, скажіть, коли не сон це - 
Розкішні пальми з тих сторін, 
Де в тім'я б'є жорстоке сонце, 
Де не бував ніколи він?

***
Зима, немов античний храм 
Упала і лежить в руїні. 
Залишені воді й вітрам, 
Стовпи скришилися камінні.

Уламки снігу навкруги - 
Поколоті долівок брили. 
Поволі топляться боги, 
Що діти їх колись ліпили...

***
Вся земля - неначе дно 
Склянки з тьмою... Вітер стих... 
Грає темінь, як вино,
Іскрами сніжин дрібних.

Осідає чорна ніч 
Білим снігом на хати. 
Осідає - дивна річ - 
Білина із чорноти.

***
Вечір. У зорях безлистий ліс.
Хати попід лісом заметами здрібнені.
Падає груддя снігове з беріз,
Мов поблискують крилами птахи срібні.

Задивився в долину села гомінку 
Місяць, що повен золотої ліні. 
Він лежить і гойдається в гамаку 
Високовольтної лінії.

***
В лісі, наче проділ, біла путь.
Сніг і сонце - празник чистоти.
Ти сніжинкою хотіла буть - 
Впасти й не розбиться з висоти.

Сніг на віях. Правда і брехня. 
Мить, що потім мрією стає. 
Сніг, сніжок, сніжечок, сніженя, 
Сніженятко, сніженяточко моє.

Джерело:
http://www.bizslovo.org/content/index.php/biblioteka/167-poeziya/903-noviy-rik.html

Марійка Підгірянка
ЗИМОВИМ ШЛЯХОМ
Село. Хатки у кожушках,
І верби в снігових шапках.
Темніє кучерява груша,
Кидає синю тінь на шлях.
І тиша. Сонно сунуть сани...
Дзвіночок раптом: тень-телень
І знову тиша...
Тоне, тоне
У срібній ночі білий день.

ВЕЧІР ІДЕ
Сонечко спить давно вже
За білою горою,
А вечір зорі ниже
Ниткою золотою.
Мороз ходить по дворі,
На льоду іскри креше,
На снігу світить зорі,
На вікнах квіти пише.
А місяць сіє світло
По стінах, по помості -
Так тихо, так привітно
Йде вечір до нас в гості.
 
СНІГОВА БАБА
Що за гамір?
Що за гра?
Ліпить бабу
Дітвора!
Ой же, баба
Снігова,
Біла в баби
Голова.
Ой, у баби
Горб на спині
І ломака
Он яка!
Ніс у баби
З картоплини,
Рот у баби
З буряка!

СИПЛЕ СНІГ
Сипле, сипле, сипле сніг.
Мов метелики сріблисті,
Ті сніжинки, білі, чисті,
Тихо стеляться до ніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Тихо, легко і спроквола
Покриває все довкола, -
Ні стежок, ані доріг...
Сипле, сипле, сипле сніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Вже присипав доли, гори,
Вже весь світ, мов біле море,
Біле море без доріг.
Сипле, сипле, сипле сніг.

МОРОЗ
Ходить Мороз надворі
По широкій оборі,
Ще й по горах-дібровах —
У чоботях пухових.
Старий він, сивий він,
З бородою до колін.
Ходить-бродить у шубі,
Біла шапка на чубі.
Ходить лютий, сердитий,
Хоче когось вкусити.

Микола Вінграновський
Як ішли неквапи зиму зимувати
У Неквапи білі лапи,
А в Неквапоньок — свої:
Йшли Неквапи-непоквапи
Зимувати у гаї.

А гаї весна любила,
А гаї були при ній,
І весна їм ноги мила,
І метеличок бринів.

Йшли Неквапи-непоквапи,
Мабуть, і недовго йшли,
Але ж бачать: жовті шати
Вже гаї собі вдягли.

Що робити, як не мати —
Літа й осені нема!
Бігли-бігли Непоквапи —
На гаях уже зима.

І Неквапа білолапа,
І Неквапоньки — у сни…
Нащо квапитись Неквапам
Через зиму до весни?
1968

Синичко, синичко
— Синичко, синичко,
А де твоя спідничка,
І ти на морозі
Ходиш в босій нозі?

— Була на весіллі,
Була й на похміллі,
І моя спідничка
Там, де й черевички.

— Сороко, сороко,
А де твоя сорочка,
Що ти на сніжини
Та без сорочини?

— Була на хрестинах,
Ще й на іменинах.
Мені ті хрестини,
Що без сорочини.

— Синичко-сороко,
А де ж ваше око,
Що ні спідничини,
Ані сорочини?
1968

Куди тобі, сонечко?
— Куди тобі, сонечко?
— До зими.
— Ось моє віконечко!
— Підвези.

— Де ж ті везли-везлики,
Як нема?
Везлики-замерзлики
Край вікна!

— Що ж мені робитоньки?
Я пішло.
На затоки й витоки,
Де було.

Там я і сидітиму
На горі,
На морозі грітиму
Снігурів!
1968

Іде кіт через лід
Іде кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Коли чує він: зима
Його біла підзива.
— Ти чого йдеш через лід
І лишаєш чорний слід?
— Бо я чорний, — каже кіт, —
Я лишаю чорний слід.
Коли ж біла ти сама,
То білій тут дотемна.
І пішов кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Стала зимонька сумна:
За котом ішла весна!
1969

Григорій Фалькович
МИ СЬОГОДНІ - СНІГОПАДИ
Ми сьогодні - снігопади
У снігу – дахи і сходи.
Небо – дзвінко-молоде.
Ми сьогодні – снігоходи:
Ті, хто вулицями йде.
Славно Києвом гуляти –
Навпрошки і по стежках.
Ми сьогодні – снігокати:
І на лижах, й на санках.
Можна, посмішки заради,
Збігти й задом наперед.
Ми сьогодні – снігопади:
Всі, хто падає в замет.
Морозенко невеликий.
Не хурделить, не мете.
Крізь заплющені повіки:
Сонце – теплозолоте.
  
Леонід Глібов
ЗИМОНЬКО-СНІГУРОЧКО  
Зимонько-снігурочко,
Наша білогрудочко,
Не верти хвостом,
А труси тихесенько,
Рівненько, гладесенько
Срібненьким сніжком.
Ми повибігаємо,
Снігу накачаємо
Купу за садком.
Бабу здоровенную,
Уночі страшенную,
Зліпимо гуртом.
Зробим очі чорнії,
Рот і ніс червонії,
Буде, як мара.
День і ніч стоятиме,
Вовка проганятиме
Від свого двора.

Василь Діденко
ЗИМОНЬКА-ЗИМА
Поза тином, поза хатою
білі сіються сніжки...
Буде хата волохатою,
буде тин — самі ріжки.
Бо мете ще й кучугуриться,
білі вихори здійма.
Та ніхто із нас не журиться.
Здрастуй, зимонько-зима!
Наче пісні голосистої,
що злітає над саньми,
ждали ми зими врочистої,
срібнобрової зими.

Микола Вороний
СНІЖИНКИ
Білесенькі сніжиночки,
Вродились ми з води;
Легенькі, як пушиночки,
Спустилися сюди.
Ми хмарою носилися
Від подиху зими,
І весело крутилися
Метелицею ми.
Тепер ми хочем спатоньки,
Як дітоньки малі.
І липнемо до матінки —
До любої землі.
Матуся наша рідная
Холодна і суха,
Бо дуже змерзла бідная
Вона без кожуха.
Отож її нагріємо,
Устелимо сніжком.
Мов ковдрою, накриємо
Легесеньким пушком.
Нехай зимою злючою
Вона спочине в сні,
Щоб зеленню пахучою
Прибратись навесні.
Щоб з ниви колосистої
Був добрий урожай,—
То й долі променистої
Зазнає рідний край! 

Вадим Скомаровський
НАВКРУГИ КАЗКОВІ ШАТИ
Навкруги казкові шати —
Сиве плетиво гілок.
Спробуй зразу відгадати,
Де тут в’яз, а де дубок.
Де калина, де шипшина,
Де черешенька мала?
Все зима запорошила,
Запушила, замела.
Сплять над озером ялинки,
Як сестрички в сповитку.
Біла віхола хустинки
Їм зіткала нашвидку.
І берізка — мов лілея
В платті з ніжних пелюсток.
Замість бантика у неї —
З клена зірваний листок.

Дмитро Павличко
НІЧНИЙ ГІСТЬ
Хтось постукав уночі.
Швидко я знайшла ключі,
Відчинила, і до хати
Зайченя зайшло вухате.
Стало в кутику сумне,
Каже: «Заночуй мене!
Бо надворі завірюха
І мороз хапа за вуха!»

Батьків я взяла кожух,
Вкрила зайця з ніг до вух
І гадала, що гульвісу
Вранці одведу до лісу.
Встала рано, та дарма —
Зайченяти вже нема.
Чи запізно я збудилась,
Чи зайча мені приснилось?

Тетяна Винник
ПЕРШИЙ СНІЖОК
Хмарка біла й волохата
Дивиться у нашу хату.
Привела сніжок на луки –
Трепетно взяла за руку.
Він іде собі тихенько,
Бо сніжок той ще маленький.
  
ІНІЙ
Вранці у віконці
Забіліло сонце,
Бiлi птахи i дахи,
Й на деревах кожухи.
Задимiли димарi –
Білi хмари угорi!
Бiла фреска у вікні,
Проминають білі дні.
Бiлий в голуба полiт –
Забiлiв ген бiлий свiт!
Чорні розповзлися тіні –
Не бере їх білій іній! 
  
ПАНЧІШКИ ДЛЯ КИЦІ
Я зв'яжу панчішки
Киці-муркотусі.
Будуть сірі мишки
В котусі – на вусі!
Кицька у панчішках –
Хай зима-зимуся.
Бійтесь, сірі мишки,
Кицьку біловусу! 

ХУРТОВИНА
Хуртовина ходить мiстом –
Блимають шибки iскристо,
Сон торкається рiки,
Сплять пожухлi будяки.
Трусить снiгом, завиває,
Все морозом огортає,
Сплять дерева в заметiлi,
А на них – пташки осiлi. 

МЕТЕЛИЦЯ
На подвір'ї сніговиця –
Снігом замело травицю –
Заметільниця, шаруга,
Сніжниця, зимова хуга!
У шибки підступно дмуха
Хуртовина, завірюха,
Завиває, снігом віє,
Хугавиця і крутія.
Всі дороги замела
Веремія-бабця зла –
Хвища, віхола, охиза,
Сніговійниця у ризах.
Лісом бродить, в дуплах виє
Хуреля, кура, завія,
Кушпела, юга, хурдига
Снігокрутниця-інтрига!
Заметь, сніговій, хуртеча –
Нажахалася малеча –
Заметіль, фурделя, хвижа
В димарі горлає хижо!
А завійниця й пурга
У повітрі – застига.
Замітає снігом місто –
Буде у природі чисто!

СНІГОВИК
Що за звiр прийшов у двiр?!
Бiлий тулуб, бiлi щоки,
Калиніють в нього губи,
Ніс морквяний, руки – вбоки,
Черевики – скалки дров,
А на головi – вiдро!

СИНИЧКА
Синичко, синичко,
Маленька, прудка,
Ти крихти не їла,
Води не пила!
Тобi годiвничку
Повiсили ми.
Сюди прилiтай ти
посеред зими!
Ти вмiєш радiти
I крихтi на днi.
Вiд цього теплiше
Не серцi й менi!

СНІГУРІ
Червоні намистини
Розсипала зима.
Прикрасила калину –
Бо листя вже нема.
Червоні намистини
На сонці виграють
І ягоди калини
Пожадливо клюють.
А ми ще й годівничку
Повісили в дворі –
Злітайся, синички
Й прекрасні снігурі!

Михайло Литвинець
ГРУДЕНЬ
Уночі мороз поволі
Інеєм упав на шлях...
Спотикається на полі
Місяць грудень по грудках.
І тому такий він гнівний,
Дружить з вітром крижаним.
А хуртеча рівно-рівно
Засипає слід за ним.
Сипле сніг мов стеле килим,
Щоб за груднем із дібров
Тим рипучим снігом білим
Рік Новий до нас ішов.

Леся Храплива-Щур
В НАС НЕДІЛЯ
В нас: неділя. Школярі
На снігу та на дворі,
На льоду та на ставку
Чути пісню їх грімку.
Нині свято. Діточки
Взяли лещата й санки,
Прив'язали ковзани,
Їх не зловиш! — не гони!
Задзвонив великий дзвін;
Всіх у церкву кличе він.
Всі побігли, лиш стоїть
На горбку зі снігу дід.

Оксана Сенатович
ВЕСЕЛИЙ СНІГ
Падав сніг,
падав сніг —
для усіх,
усіх,
усіх:
і дорослих, і малих,
і веселих, і сумних.
Всім, хто гордо носа ніс,
він тихцем сідав на ніс.
А роззяві, як на сміх,
залетів до рота сніг.
Вереді за комір вліз
і довів його до сліз.
А веселі грали в сніжки —
сніг сідав їм на усмішки
і сміявся з усіма: —
Ой зима,
зима,
зима!

Анатолій Качан
ГОСТІ ЗИМИ
Сиджу я біля підвіконня,
Коли дивлюся — у садку
На груші... яблука червоні
Аж на самісінькім вершку.
Та ось підкрався кіт-гульвіса,
На грушу глипнув, як сова,—
Червоні яблука знялися —
І полетіли! Ну й дива!
Взяв олівець я із пенала
І записав в календарі:
«Сьогодні вперше прилітали
До нас у гості снігурі».

Валентина Козак
НА КАЛИНІ, В ЗИМОВИЦЮ
На калині в зимовицю
Сіли вранці дві синиці.
Поміж гілочок стрибають —
Ягідок собі шукають.
Напились із ягід соку —
Заспівали на всі боки!
Не страшний мороз пташині,
Де зоріє жар калини!

Грицько Бойко
ПРОВАЛИВСЯ ПО КОЛІНА
— От на лижах я спустився!
Мчав, як тільки міг!
Та упав і провалився
По коліна в сніг...
А чого ж в снігу шапчина
Й очі повні сліз?
Проваливсь я по коліна...
Головою вниз!

Надія Кир'ян
ЗИМОВІ СЛОВА
Зимове слово — сніг,
Зимове слово — білий
З'єднались, і навкруг
Сніжинки полетіли.
Зимове слово лід,
І ковзанка, і шуба.
Зимове слово піч,
Пальто, мороз і груба.
І лижі, й ковзани,
І теплі рукавички.
Зимові є пташки —
Це снігурі й синички.
А ще зимові є
Дві дівчинки Оксани,
Бо в їхніх іменах
Від нас сховались ... сани.

Лідія Компанієць
У ЗАМЕТІЛЬ
Мете метелиця, мете,
Завіяла поріг.
На білу постіль снігову
Зимовий вечір ліг...
Дві мами тихо гомонять,
Схилившись до стола.
Ось фотографію якусь
Одна із мам взяла.
І тепла посмішка за мить
Уста торкнула їй:
—  Дивись: і тут вони удвох —
Твій Гнат та мій Андрій.
—  Як личить їм нова шинель!
А браві! А стрункі!
—  Ой, помужніли хлопчаки!
Ой, виросли синки!..
...А хлопці, про яких іде
Розмова в цій порі,—
Стоять в негоду, в заметіль
На чатах до зорі...
Спокійно спіть,
Живіть в добрі,
Дорослі та малі.
І ви, дбайливі матері,
В зав'юженім селі...

Василь Симоненко
СНІГУ, СНІГУ СИПЛЕТЬСЯ ДОВКОЛА
Снігу, снігу сиплеться довкола.
І садів травнева білизна.
Тільки плаче на морозі гола
Під холодним вітром бузина.
Тільки діти витягли санчата
 І, б'ючи підборами об сніг,
Мчать, веселі, весну зустрічати,
Розсипаючи щасливий сміх.

Вадим Скомаровський
ЧОМУ ЛЮТИЙ КОРОТКИЙ
Чи то жарт напівзабутий,
Чи одна із небилиць —
Тільки чув я, ніби Лютий
Довгий-довгий був колись.
Він у щапці-невидимці
Мандрував собі щодня
По дорозі, по стежинці,
Де не ступить — наче глиця
Стане вмить колючий сніг,
На льоту замерзне птиця
І впаде йому до ніг.
А дихне — ставки і ріки
Лід засклить аж до весни,
І поснуть, бува, навіки
Судаки, лящі, лини.
По горбах і кручах голих
Мерзнуть кози і зайці...
І забили тут на сполох
Побратими-місяці.
На узліссі просто неба
Раду скликали мерщій.
— Гріти землю швидше треба!
Загули навперебій.
Ну, а Лютий не зважає,
Все те байдуже йому,
Не припас, мовляв, тепла я,
Де ж тепер його візьму?
І сказали побратими:
— Це турбота не твоя,
Вахту Березень нестиме
Від сьогоднішнього дня.
... Чи то жарт напівзабутий,
А чи й вигадка, гляди,—
Тільки от говорять люди,
Що відтоді місяць Лютий
Став короткий назавжди.

Грицько Бойко
КОВЗАНИ-ПУСТУНИ
Є у мене ковзани,
Ковзани-пустуни.
Тільки ранок наступає —
Вже на вулиці вони.
їм сподобавсь дуже лід —
Я ж спізнився на обід.
І мені сказала мама:
— Просто горе з ковзанами!
Отакі-то ковзани,
Ковзани-пустуни!

Андрій М'ястківський
СНІГ
В чистім полі порожньо,
Наче всюди борошно.
То ж не борошно, а сніг
На ріллі заснути ліг.
Зайки-побігайки
По снігу забігали.
Проліски блакитні,
Мабуть, сняться снігові.

Іванна Савицька
СНІГОВИЙ ДІД
Стеляться пухкі сніжинки,
Вже не видно ні стежинки,
Підождемо до обіда,
Снігового зліпим діда.
Швидко він готовий буде,
Аж здивуються всі люди,
І носатий і кирпатий
Буде дід той біля хати.
Щоб наш дід не простудився,
Від морозу не трусився,
Ми його вберемо в свиту,
Білу, теплу, сріблом шиту.

Бичко В.
Зима
Дорога біла стелеться,
І краю їй нема.
Сніжок мете. Метелиця.
Прийшла до нас зима.
Льодком тоненьким скована,
Спинилася ріка.
Повита тихим сном вона,
Весняних днів чека.
І ліс дріма. Безлистною
Верхівкою поник.
Над ним пісні висвистує
Лиш вітер-сніговик.
Першій сніг
Сніг пухнастий,
Наче вата,
Аж по ньому жаль ступати, -
Білий, чистий сніг.
Я лечу
Я лечу, лечу, лечу -
Накатаюсь досхочу.
Все униз, униз, униз,
Мимо сосен і беріз.
Мимо сосен і беріз -
На галяві зупинивсь.
Я веду, веду, веду
Саночки на поводу -
Бо з гори санчата мчать,
А на гору не хотять.
 Джерела:

Александр Твардовский
Опять зима
Кружась легко и неумело,
Снежинка села на стекло.
Шел ночью снег густой и белый -
От снега в комнате светло.
Чуть порошит пушок летучий,
И солнце зимнее встает.
Как каждый день, полней и лучше,
Полней и лучше новый год…

Зимние картинки
Щенка прогуливает тетя.
Щенок расстался с поводком.
И вот на бреющем полете
Летят вороны за щенком.
Сверкает снег…
Какая малость!
Печаль, куда же ты девалась?

Борис Пастернак

Зимняя ночь
Мело, мело по всей земле
Во все пределы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
Как летом роем мошкара
Летит на пламя,
Слетались хлопья со двора
К оконной раме.
Метель лепила на стекле
Кружки и стрелы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На озаренный потолок
Ложились тени,
Скрещенья рук, скрещенья ног,
Судьбы скрещенья.
И падали два башмачка
Со стуком на пол.
И воск слезами с ночника
На платье капал.
И все терялось в снежной мгле
Седой и белой.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На свечку дуло из угла,
И жар соблазна
Вздымал, как ангел, два крыла
Крестообразно.
Мело весь месяц в феврале,
И то и дело
Свеча горела на столе,
Свеча горела.

Зимняя ночь
Не поправить дня усильями светилен,
Не поднять теням крещенских покрывал.
На земле зима, и дым огней бессилен
Распрямить дома, полегшие вповал.
Булки фонарей и пышки крыш, и черным
По белу в снегу - косяк особняка:
Это - барский дом, и я в нем гувернером.
Я один - я спать услал ученика.
Никого не ждут. Но - наглухо портьеру.
Тротуар в буграх, крыльцо заметено.
Память, не ершись! Срастись со мной! Уверуй!
И уверь меня, что я с тобой - одно.
Снова ты о ней? Но я не тем взволнован.
Кто открыл ей сроки, кто навел на след?
Тот удар - исток всего. До остального,
Милостью ее, теперь мне дела нет.
Тротуар в буграх. Меж снеговых развалин
Вмерзшие бутылки голых черных льдин.
Булки фонарей. и на трубе, как филин,
Потонувший в перьях, нелюдимый дым.

Николай Некрасов
Снежок
Снежок порхает, кружится,
На улице бело.
И превратились лужицы
В холодное стекло.
Где летом пели зяблики,
Сегодня - посмотри! -
Как розовые яблоки,
На ветках снегири.
Снежок изрезан лыжами,
Как мел, скрипуч и сух,
И ловит кошка рыжая
Веселых белых мух.

Евгений Баратынский
Где сладкий шепот...
Где сладкий шепот
Моих лесов?
Потоков ропот,
Цветы лугов?
Деревья голы;
Ковер зимы
Покрыл холмы,
Луга и долы.
Под ледяной
Своей корой
Ручей немеет;
Все цепенеет,
Лишь ветер злой,
Бушуя, воет
И небо кроет
Седою мглой.
Зачем, тоскуя,
В окно слежу я
Метели лёт?
Любимцу счастья
Кров от ненастья
Оно дает.
Огонь трескучий
В моей печи;
Его лучи
И пыл летучий
Мне веселят
Беспечный взгляд.
В тиши мечтаю
Перед живой
Его игрой,
И забываю
Я бури вой.

Александр Пушкин
Зимняя дорога
Сквозь волнистые туманы
Пробирается луна,
На печальные поляны
Льет печально свет она.
По дороге зимней, скучной
Тройка борзая бежит,
Колокольчик однозвучный
Утомительно гремит.
Что-то слышится родное
В долгих песнях ямщика:
То разгулье удалое,
То сердечная тоска......
Ни огня, ни черной хаты,
Глушь и снег.... На встречу мне
Только версты полосаты
Попадаются одне...
Скучно, грустно..... завтра, Нина,
Завтра к милой возвратясь,
Я забудусь у камина,
Загляжусь не наглядясь.
Звучно стрелка часовая
Мерный круг свой совершит,
И, докучных удаляя,
Полночь нас не разлучит.
Грустно, Нина: путь мой скучен,
Дремля смолкнул мой ямщик,
Колокольчик однозвучен,
Отуманен лунный лик.

Вот север, тучи нагоняя(отрывок из поэмы "Евгений Онегин")
Вот север, тучи нагоняя,
Дохнул, завыл – и вот сама
Идет волшебница-зима,
Пришла, рассыпалась; клоками
Повисла на суках дубов,
Легла волнистыми коврами
Среди полей вокруг холмов.
Брега с недвижною рекою
Сравняла пухлой пеленою;
Блеснул мороз, и рады мы
Проказам матушки-зимы.

Афанасий Фет
Мама! глянь-ка из окошка...
Мама! глянь-ка из окошка -
Знать, вчера недаром кошка
Умывала нос:
Грязи нет, весь двор одело,
Посветлело, побелело -
Видно, есть мороз.
Не колючий, светло-синий
По ветвям развешен иней -
Погляди хоть ты!
Словно кто-то тороватый
Свежей, белой, пухлой ватой
Все убрал кусты.
Уж теперь не будет спору:
За салазки да и в гору
Весело бежать!
Правда, мама? Не откажешь,
А сама, наверно, скажешь:
"Ну, скорей гулять!"

Чудная картина...
Чудная картина,
Как ты мне родна:
Белая равнина,
Полная луна,
Свет небес высоких,
И блестящий снег,
И саней далеких
Одинокий бег.

Скрип шагов вдоль улиц белых...
Скрип шагов вдоль улиц белых,
Огоньки вдали;
На стенах оледенелых
Блещут хрустали.
От ресниц нависнул в очи
Серебристый пух,
Тишина холодной ночи
Занимает дух.
Ветер спит, и все немеет,
Только бы уснуть;
Ясный воздух сам робеет
На мороз дохнуть.

Сергей Есенин
Пороша
Еду. Тихо. Слышны звоны.
Под копытом на снегу,
Только серые вороны
Расшумелись на лугу.
Заколдован невидимкой,
Дремлет лес под сказку сна,
Словно белою косынкой
Подвязалася сосна.
Понагнулась, как старушка,
Оперлася на клюку,
А над самою макушкой
Долбит дятел на суку.
Скачет конь, простору много,
Валит снег и стелет шаль.
Бесконечная дорога
Убегает лентой вдаль.

Зима
Вот уж осень улетела,
И примчалася зима.
Как на крыльях, прилетела
Невидимо вдруг она.
Вот морозы затрещали
И сковали все пруды.
И мальчишки закричали
Ей спасибо за труды.
Вот появилися узоры
На стеклах дивной красоты.
Все устремили свои взоры,
Глядя на это. С высоты
Снег падает, мелькает, вьется,
Ложится велой пеленой.
Вот солнце в облаках мигает,
И иней на снегу сверкает.

Береза
Белая береза
Под моим окном
Принакрылась снегом,
Точно серебром.
На пушистых ветках
Снежною каймой
Распустились кисти
Белой бахромой.
И стоит береза
В сонной тишине,
И горят снежинки
В золотом огне.
А заря, лениво
Обходя кругом,
Обсыпает ветки
Новым серебром.

Я по первому снегу бреду
Я по первому снегу бреду.
В сердце ландыши вспыхнувших сил.
Вечер синею свечкой звезду
Над дорогой моей засветил.
Я не знаю - то свет или мрак?
В чаще ветер поет иль петух?
Может, вместо зимы на полях,
Это лебеди сели на луг.
Хороша ты, о белая гладь!
Греет кровь мою легкий мороз.
Так и хочется к телу прижать
Обнаженные груди берез.
О лесная, дремучая муть!
О веселье оснеженных нив!
Так и хочется руки сомкнуть
Над древесными бедрами ив

Михаил Исаковский
Зимний вечер
За окошком в белом поле –
Сумрак, ветер, снеговей...
Ты сидишь, наверно, в школе,
В светлой комнатке своей.
Зимний вечер коротая,
Наклонилась над столом:
То ли пишешь, то ль читаешь,
То ли думаешь о чем.
Кончен день – и в классах пусто,
В старом доме тишина,
И тебе немножко грустно,
Что сегодня ты одна.
Из-за ветра, из-за вьюги
Опустели все пути,
Не придут к тебе подруги
Вместе вечер провести.
Замела метель дорожки, –
Пробираться нелегко.
Но огонь в твоем окошке
Виден очень далеко.

Федор Тютчев
Декабрьское утро
На небе месяц - и ночная
Еше не тронулася тень,
Царит себе, не сознавая,
Что вот уж встрепенулся день,-
Что хоть лениво и несмело
Луч возникает за лучом,
А небо так еще всецело
Ночным сияет торжеством.
Но не пройдет двух-трех мгновений,
Ночь испарится над землей,
И в полном блеске проявлений
Вдруг нас охватит мир дневной...

Чародейкою Зимою
Чародейкою Зимою
Околдован, лес стоит,
И под снежной бахромою,
Неподвижною, немою,
Чудной жизнью он блестит.
И стоит он, околдован,
Не мертвец и не живой -
Сном волшебным очарован,
Весь опутан, весь окован
Лёгкой цепью пуховой...
Солнце зимнее ли мечет
На него свой луч косой -
В нём ничто не затрепещет,
Он весь вспыхнет и заблещет
Ослепительной красой.

Александр Блок
Ветхая избушка
Ветхая избушка
Вся в снегу стоит.
Бабушка-старушка
Из окна глядит.
Внукам-шалунишкам
По колено снег.
Весел ребятишкам
Быстрых санок бег...
Бегают, смеются,
Лепят снежный дом,
Звонко раздаются
Голоса кругом...
В снежном доме будет
Резвая игра...
Пальчики застудят, -
По домам пора!
Завтра выпьют чаю,
Глянут из окна -
Ан уж дом растаял,
На дворе - весна!

Вечер тихий и морозный...
Вечер тихий и морозный.
Только снега нет и нет.
За окном включили звезды,
В доме выключили свет.
Из-за леса туча вышла
Дом притих и замолчал
Ночью кто-то еле слышно
В окна лапками стучал,
А под утро в серебристой
Белоснежной тишине
Кто-то чистый и пушистый
На моем лежал окне.

Николай Огарев
Дорога
Тускло месяц дальной
Светит сквозь тумана,
И лежит печально
Снежная поляна.
Белые с морозу
Вдоль пути рядами
Тянутся березы
С голыми сучками.
Тройка мчится лихо,
Колокольчик звонок;
Напевает тихо
Мой ямщик спросонок.
Я в кибитке валкой
Еду да тоскую:
Скучно мне да жалко
Сторону родную.

Валерий Брюсов
Первый снег
Серебро, огни и блестки,-
Целый мир из серебра!
В жемчугах горят березки,
Черно-голые вчера.
Это - область чьей-то грезы,
Это - призраки и сны!
Все предметы старой прозы
Волшебством озарены.
Экипажи, пешеходы,
На лазури белый дым.
Жизнь людей и жизнь природы
Полны новым и святым.
Воплощение мечтаний,
Жизни с грезою игра,
Этот мир очарований,
Этот мир из серебра!

Сергей Михалков
Белые стихи
Снег кружится,
Снег ложится -
Снег! Снег! Снег!
Рады снегу зверь и птица
И, конечно, человек!
Рады серые синички:
На морозе мерзнут птички,
Выпал снег - упал мороз!
Кошка снегом моет нос.
У щенка на черной спинке
Тают белые снежинки.
Тротуары замело,
Все вокруг белым-бело:
Снего-снего-снегопад!
Хватит дела для лопат,
Для лопат и для скребков,
Для больших грузовиков.
Снег кружится,
Снег ложится -
Снег! Снег! Снег!
Рады снегу зверь и птица
И, конечно, человек!
Только дворник, только дворник
Говорит: - Я этот вторник
Не забуду никогда!
Снегопад для нас - беда!
Целый день скребок скребет,
Целый день метла метет.
Сто потов с меня сошло,
А кругом опять бело!
Снег! Снег! Снег!




Источники: http://weaft.com/documents/zima-klassikov-krasivye-stihi-russkih-poetov-winter-poems-russian-classic
https://stihi-russkih-poetov.ru/poems/russkie-pisateli-i-poety-klassiki-vremya-goda-zima-stihi


С. Маршак
Как поработала зима!
Какая ровная кайма,
Не нарушая очертаний,
Легла на кровли стройных зданий.


Вокруг белеющих прудов –
Кусты в пушистых полушубках.
И проволока проводов
Таится в белоснежных трубках.

Снежинки падали с небес
В таком случайном беспорядке,
А улеглись постелью гладкой
И строго окаймили лес.

Е. Нилова
Зимушка-чудесница 
С песнями весёлыми
В старый тёмный лес
Зимушка приехала
С сундучком чудес.

Сундучок раскрыла,
Всем наряды вынула,
На берёзы, клёны
Кружева накинула.

Для высоких елей
И седого дуба
Зимушка достала
Снеговые шубы.

Речку принакрыла
Тоненьким ледком,
Словно застеклила
Голубым стеклом.

 С. Есенин
Зима 
Чудная картина,
Как ты мне родна:
Белая равнина,
Полная луна,

Свет небес высоких,
И блестящий снег,
И саней далеких
Одинокий бег.

Поёт зима... 
Поет зима - аукает,
Мохнатый лес баюкает
Стозвоном сосняка.
Кругом с тоской глубокою
Плывут в страну далекую
Седые облака.

А по двору метелица
Ковром шелковым стелется,
Но больно холодна.
Воробышки игривые,
Как детки сиротливые,
Прижались у окна.

Озябли пташки малые
Голодные, усталые,
И жмутся поплотней.
А вьюга с ревом бешеным
Стучит по ставням свешенным
И злится все сильней.

И дремлют пташки нежные
Под эти вихри снежные
У мерзлого окна.
И снится им прекрасная,
В улыбках солнца ясная
Красавица весна.

О. Высоцкая
Пришла зима с морозами 
Пришла зима с морозами,
С морозами, с метелями,
Сугробы под берёзами,
Белым-бело под елями.

На вязах за околицей
Убор из белых бус.
А воздух жжёт, и колется,
И пахнет, как арбуз.

Пришла зима бодрящая,
Звенящая, хрустящая,
Со школьными задачами
И печками горячими.

Мы любим дни морозные, 
Катка упругий лёд,
Ночное небо звёздное
И шумный Новый год!

Пришла зима с хлопушками,
С конфетами, игрушками
И праздничными, колкими,
Наряженными ёлками.

Зима весёлой маскою
Заходит к нам в дома.
Волшебной, доброй сказкою
Нам кажется зима!

И. Чернецкая
Пришла зима весёлая 
Пришла зима веселая
С коньками и салазками,
С лыжнею припорошенной,
С волшебной старой сказкою.
На ёлке разукрашенной
Фонарики качаются.
Пусть зимушка весёлая
Подольше не кончается!

Р. Алдонина 
Вы узнаёте зиму? 
Кругом глубокие снега,
Куда я взгляд ни кину,
Метёт и кружится пурга.
Вы узнаёте зиму?

Заснули реки подо льдом,
Застыли недвижимы,
Горят сугробы серебром.
Вы узнаёте зиму?

На лыжах мчимся мы с горы,
Нам ветер дует в спину.
Нет веселее той поры!
Вы узнаёте зиму?

Мы принесём густую ель
На праздник наш любимый,
Повесим бусы мы на ней.
Вы узнаёте зиму? 

Почему пришла зима 
Мало солнышка в оконце?
Потому что вышел срок,
Греет мать Земля под Солнцем
Про-ти-во-по-ложный бок.

Нас погрела, было лето,
Много света и тепла.
Греет бок другой планета,
Ну, а к нам зима пришла.

О. Фокина
Здравствуй, Зима! 
Ещё дымит и кружится 
Свободная река, 
Но не растаять лужицам 
Уже наверняка. 

Ещё в весёлой панике 
Снежинки не летят, 
Но крыши, словно пряники, 
Под инеем блестят. 

Ещё пустынны скучные 
Закрытые катки, 
Но нетерпеньем скручены 
«Снегурок» хоботки! 

И лыжам снятся кроссы 
И снится крутизна. 
Да здравствуют морозы! 
Да здравствует зима!

Т. Шорыгина
Зима  
Одуванчик из снежинок
Поднесёт к губам Зима,
Только дунет – и пушинок
Разлетятся семена.

Одуванчик облетает,
В окнах теплится огонь,
Зимний вечер подставляет
Белым звёздочкам ладонь.

И. Шевчук
Морозы 
Морозы на службу
Выводит зима.
Большие морозы
Морозят дома.

Морозы поменьше –
Машину, коня.
А маленький самый
Морозит меня.

Домой – кто быстрее –
С ним вместе бежим.
И кажется мне он
Ужасно большим. 

Э. Цегельник
Зимняя планета 
Жить в Антарктиде нелегко:
Нет места холоднее!
Там валит снега сто кило
Семь пятниц на неделе.
Там минус сто, когда зима,
И минус сорок летом,
Там днём и ночью холода
И всё покрыто снегом!
Там вечно праздник Новый Год
И замки, словно в сказке.
Студёный ветер там несёт
Ледовые салазки.

В салазках – зимушка-зима,
В меха и шёлк одета:
Летит-спешит быстрей она
Подальше прочь от лета
В дворец из снега, изо льда,
На Зимнюю Планету,
Напрясть из снега полотна
И разослать по свету.

И. Суриков
Зима настала 
Белый снег, пушистый,
В воздухе кружится
И на землю тихо
Падает, ложится.

И под утро снегом
Поле забелело,
Точно пеленою
Всё его одело.

Тёмный лес что шапкой
Принакрылся чудной
И заснул под нею
Крепко, непробудно...

Стали дни коротки,
Солнце светит мало,
Вот пришли морозцы –
И зима настала.

Зимой весело
Сколько снегу в закромах
У метелицы!
На небесных жерновах
Тучи мелются.

У хозяюшки-пурги
Столько дела -
Печь сугробы-пироги,
Пышные, белые!

Сколько снега у зимы!
Нити белой бахромы
На ветвях развесила,
Тонких кружев наплела,
Всех на праздник позвала.
Ве-се-ло!

Р. Кудашева
Серебристая зима 
Вот зима пришла
серебристая,
Белым снегом замела
поле чистое.
Днем с детьми на коньках
всё катается,
Ночью в снежных огоньках
рассыпается…
В окнах пишет узор
льдом-иголочкой
И стучится к нам во двор
со свежей ёлочкой.

М. Пожарова
Нарядная зима 
Разукрасилась зима:
На уборе бахрома
Из прозрачных льдинок,
Звёздочек-снежинок.
Вся в алмазах, жемчугах,
В разноцветных огоньках,
Льёт вокруг сиянье,
Шепчет заклинанье:
– Лягте, мягкие снега,
На леса и на луга,
Тропы застелите,
Ветви опушите!
На окошках, Дед Мороз,
Разбросай хрустальных роз
Легкие виденья,
Хитрые сплетенья.
Ты, метелица, чуди,
Хороводы заводи,
Взвейся вихрем белым
В поле поседелом!
Спи, земля моя, усни,
Сны волшебные храни:
Жди, в парчу одета,
Нового рассвета!

О. Кульневская
Зимнее утро 
Что за утро нынче – чудо,
Загляденье – просто ах!
Дед Мороз успел повсюду:
Город – в белых кружевах.
В белых ласковых кудряшках –
Все деревья, все мосты…
Будто белые барашки –
За заборами кусты.
Ну, а солнце над трубою –
Словно алый леденец…
Вот бы нам такой с тобою!
Ай да солнце, молодец!

Д. Попов
Пришла зима 
Наконец пришла зима,
Снегом всё укрыла,
Голубым звенящим льдом
Речку застеклила,

Стройным ёлочкам в лесу
Сказку рассказала
И на окнах кружева
В ночь одну связала.

А на веточки берёз
В тихий час рассветов
Положила, чуть дыша,
Искры самоцветов.

Н. Белостоцкая
Время Зимы 
Время зимы с декабрём наступает,
Только она эту тонкость не знает
И в ноябре снегом землю покроет,
Детям на лужах каток обустроит.

Так потихоньку работа пойдёт,
Зимушка знает, что время - не ждёт.
Вьюги, метели она принесёт,
Снежной порошей пути заметёт.

Ветви деревьев все снегом покроет,
Их наготу первозданную скроет.
Сильным морозом нас спрячет в дома,
А на стекле всем сплетёт кружева.

В ясный, морозный, погожий денёк
Дети гурьбой побегут на каток.
Взрослые - лыжи скорей предпочтут
И в зимний лес на прогулку пойдут.

В вальсе кружатся снежинки зимой,
Тонким ажуром их сделан покрой.
Дети в снежки во дворе поиграют,
Снежную бабу потом изваяют.

Только с зимою придёт волшебство:
Песни, колядки на Рождество.
Ждём с нетерпением зимний приход,
С новой мечтою встречать Новый Год.

Р. Фархади
Что ты делаешь, Зима? 
— Что ты делаешь, Зима?
— Строю чудо-терема!
Сыплю снежным серебром,
Украшаю все кругом.
Раскружится карусель,
Залихватская метель!
Постараюсь, чтоб с утра
Не скучала детвора,
Чтобы елка разожглась,
Чтобы тройка понеслась!
У Зимы не счесть забот:
Скоро праздник — Новый год!

Я. Купала
Зима 
Так недавно к нам в оконце
Каждый день глядело солнце,
А теперь пора настала –
В поле вьюга загуляла.
Разбежались с песней звонкой,
Все укрыла как пеленкой,
Запушила снежным пухом,
Стало всюду пусто, глухо.
Не звенит река волною
Под одеждой ледяною.
Лес притих, глядит тоскливо,
Птиц не слышно хлопотливых.
 
В. Нестеренко
Приход Зимы 
Зима прошла непрошено,
Зима пришла тайком,
Наутро – запорошила
Все улицы снежком.
Привет, пора весёлая, –
Готовь быстрей коньки!
А рядом с нашей школою
Растут снеговики.
 
М. Дружинина
К нам опять пришла зима! 
 Снег ложится на дома:
К нам опять пришла Зима!
Принесла в котомке
Вьюги да позёмки,
Холода, сугробы, лёд
И, конечно, Новый Год!

Л. Воронкова
Зима 
Наши окна кистью белой
Дед Мороз разрисовал.
Снегом полюшко одел он,
Снегом садик закидал.
Разве к снегу не привыкнем,
Разве в шубу спрячем нос?
Мы как выйдем да как крикнем:
— Здравствуй, Дедушка Мороз!
Нам кататься, веселиться!
Санки легкие — в разбег!
Кто промчится, будто птица
Кто свернется прямо в снег.
Снег пушистый мягче ваты,
Отряхнемся, побежим.
Мы — веселые ребята,
От мороза — не дрожим.

В. Александров
Ну, зима!.. Сугробит, стужит... 
Ну, зима!.. Сугробит, стужит,
Заметает, крутит, вьюжит,
Жжет морозом, душит льдом,
Загоняет в жаркий дом.
Новогодней елкой броской
В дом впорхнет почти стрекозкой.
Распушится, рассмеется,
Снежной влагою прольется. 

В. Фетисов
Зимние краски 
Заготовила зима
Краски все для всех сама.
Полю — лучшие белила,
Зорям — алые чернила.
Всем деревьям — чистые
блестки серебристые.
А на улице — ребят
разукрасила подряд.
Как художник, красит разным:
кто играет — красит красным.
Кто боится шевелиться —
краска синяя годится.
Ни за что не выпросить
по-другому выкрасить!

Зима пришла 
 Ночью ветер волком выл
И по крыше палкой бил.
Утром глянули в окно,
Там волшебное кино:
Раскатала белый холст,
Набросала светлых звезд
И папахи на дома
Нахлобучила зима.

 В. Орлов
Зимняя коляска 
Едет по небу коляска –
Тёмно-серая окраска.
А в коляске на постели
Дремлют белые метели.
Их баюкает сама
Белоснежная зима.

Как проснутся эти крошки,
Как поднимутся на ножки,
Да как свистнут эти дети –
Побелеет всё на свете.

Е. Явецкая
Зима-рукодельница 
Снова в заботах зима-рукодельница —
Пусть потеплее природа оденется.
Много зима заготовила пряжи,
Белые вещи без устали вяжет:
Сонным деревьям — пушистые шапки,
Ёлочкам — варежки вяжет на лапки.
Шила, вязала и очень устала!
— Ах, поскорее весна бы настала…

П. Комаров
Зима 
Как будто в берлоге медведица,
Река подо льдом залегла,
И солнце по-зимнему светится,
И в поле — морозная мгла.
Вся в инее — в сизом каракуле —
Березка стоит за мостом,
И пишет смешные каракули
Лисица пушистым хвостом.

Е. Русаков
Зима 
До марта скованы пруды,
Но как теплы дома!
В сугробы кутает сады
Заботливо зима.
Снег осыпается с берез
В дремотной тишине.
Картины летние мороз
Рисует на окне.

Г. Ладонщиков
Здравствуй, зимушка-зима! 
Здравствуй, зимушка-зима!
Белым снегом нас покрыло:
И деревья и дома.
Свищет ветер легкокрылый —
Здравствуй, зимушка-зима!
Вьется след замысловатый
От полянки до холма.
Это заяц напечатал —
Здравствуй, зимушка-зима!
Мы для птиц кормушки ставим,
Насыпаем в них корма,
И поют пичуги в стаях —
Здравствуй, зимушка-зима!

 Н. Гончаров
Зимой в лесу 
Намело,
Навьюжило.
Все деревья
В кружеве:
Снег на соснах,
На кустах,
В белых шубках ели.
И запутались в ветвях
Буйные метели.

А. Прокофьев
Зимушка-зима 
По дороге по прямой
Шла зима с морозами,
Шла зима к себе домой –
Снег стелила розовый.
За зимою две метели
Снег тот веяли, мели,
Снег взвивали, как хотели,
И кидали хрустали.

Г. Дядина 
Арифметика зимы 
Очень многого лишает
Нас морозная зима.
А чего лишить, решает
Не советуясь, сама.
Минус листья, минус травка –
Минус длинные деньки,
Минус тепленькая лавка
И качели, турники.
Минус фруктов свежих вкусы,
Холод – минус двадцать пять.
Но, конечно же, и плюсы
Мы найдем в зиме опять.
Плюс коньки, снежки и лыжи,
Плюс подарки в Новый год.
Плюс желаннее и ближе
С каждым днем весны приход.

Т. Шатских
Ах ты, зимушка-зима 
  Ах ты, зимушка-зима,
Ты пришла с морозами,
Нам сугробы намела
Ледяными косами.
Пробежала босиком
По дорожкам весело,
Кружевами нам потом
Окна занавесила.

Любим мы зимой водить
Хоровод у ёлочки,
И снеговиков лепить,
И кататься с горочки,

Любим зимний холодок,
Но при всём при этом
Мы сидим и пьём чаёк,
Тот, что пахнет летом.

О. Фомина
Колыбельная зимы 
Свиристит зима на ветке
Красногрудым снегирём,
Белоснежные беретки
Натянув на каждый дом.

Укрывает снегом землю,
Как дитя родного мать,
Укрывает, напевает,
Чтоб теплее было спать.

Баю-баюшки, качая,
Навевает вьюгой сны.
– Спи, земля моя родная,
Баю-баю, до весны.

А с весною духом предков
Мощь и силу наберёшь,
Баю-баю, станешь крепкой,
Прорастёшь и расцветёшь.

В лето спелыми дарами
Всех накормишь и вздохнёшь,
В осень вольными ветрами
Всласть надышишься, уснёшь.

Вновь снегами укрывая,
Песнь тебе я пропою:
– Спи, землица, спи, родная!
Баю-баюшки-баю…
 
Т. Гусарова
Зимние яблоки 
Солнечный, погожий
Выдался денек.
Всей семьей на лыжах
Выбрались в лесок.

Вдруг трехлетний Вовка
Маме говорит:
«Чудеса! На елке
Яблоко висит!»

А взглянул левее
И застыл без слов:
На соседней ели 
Россыпи плодов!

Но пронесся ветер,
И тотчас с ветвей 
Упорхнули яблоки
Стайкой снегирей.

Заботливый отец 
В лесном магазине,
В углу, на витрине
Три белые шубки лежат.
Пришел покупатель:
– Мне шубки продайте
Для деток моих, для зайчат.
– Зачем тебе эти?
Испачкают дети.
От белых какой тебе толк?
– Зимой белоснежною
В светлой одежде
Зайчатам не страшен злой волк.

Медведь 
Медвежьего следа зимой не сыскать,
Отправила Зимушка Мишеньку спать.
В берлоге он сладкую лапу сосет,
А снится ему, что он кушает мед. 
От радости Мишка довольно урчит.
Эй, звери, потише… Пусть Миша поспит.

Барсук 
Чтоб зимой не голодать
Вес барсук стал набирать.
Слоем жира окружен,
Сам себе кладовка он.

Зимой 
Если снег лежит кругом,
Если речка подо льдом,
Значит, в гости к нам сама
Кто пришла, скажи?
Зима.

Если дым столбом стоит,
Под ногами снег скрипит,
Если мерзнут щеки, нос,
Что на улице?
Мороз.

Если елочки в домах
В ярких бусах и огнях,
Если водим хоровод,
Что встречаем?
Новый год.


«З Новим роком, браття милі!..» Вірші для дітей про Новий рік та Різд

Франко І.

З Новим роком!

З Новим роком, браття милі,

В новім щастю, в новій силі

Радісно вітаю вас
І бажаю, щоб в здоров’ю,
В мирі, з братньою любов’ю,
Відтепер ішов нам час.
Щирій праці Бог поможе!
Дай вам, Боже, все, що гоже!

Тетяна Винник
СВЯТИЙ МИКОЛА 
На стiнi висять снiжинки,
Сяє вогником ялинка,
Сяє кулька кольорова
I памушечка цукрова.
А надворi сипле снiг,
Замiтає сто дорiг,
Але ту не замете,
Де Святий Микола йде!
Для слухняних дiточок –
Принесе вiн див мiшок.
Обiйде усi хати,
То ж чекай на Hього й ти! 

ЛИСТ ДО СВЯТОГО МИКОЛАЯ
Я Тобі малюнок намалюю,
Де щасливі всі на світі діти!
На Твою адресу надішлю я –
Хай зоря у небі синім світить.
Попрошу у Тебе, аби Свято
В нас було чудове неодмінно –
Дітлахів на світі так багато,
Що Тебе чекають з нетерпінням!

МИКОЛАЙ ЧУДОТВОРЕЦЬ
Старець iз янгольським ликом –
святостi й благодатi,
послухай мою молитву,
мовлену у сум´яттi:
всiм, хто шукає пораду,
всiм, хто в бiдi та скрутi,
Ти подаруй розраду,
зла розiрвавши пута.
Оберiгай подорожнiх,
Паломникiв, водiїв,
воїнiв, удiв, торговцiв,
студентiв та морякiв.
I бережи, мов зiницю,
Всiх на землi дiтей!
Хай iм
всiм, хто шукає пораду,
всiм, хто в бiдi та скрутi,
Ти подаруй розраду,
зла розiрвавши пута.
Оберiгай подорожнiх,
Паломникiв, водiїв,
воїнiв, удiв, торговцiв,
студентiв та морякiв.
I бережи, мов зiницю,
Всiх на землi дiтей!
Хай iм
всiм, хто шукає пораду,
всiм, хто в бiдi та скрутi,
Ти подаруй розраду,
зла розiрвавши пута.
Оберiгай подорожнiх,
Паломникiв, водiїв,
воїнiв, удiв, торговцiв,
студентiв та морякiв.
I бережи, мов зiницю,
Всiх на землi дiтей!
Хай iм
всiм, хто шукає пораду,
всiм, хто в бiдi та скрутi,
Ти подаруй розраду,
зла розiрвавши пута.
Оберiгай подорожнiх,
Паломникiв, водiїв,
воїнiв, удiв, торговцiв,
студентiв та морякiв.
I бережи, мов зiницю,
Всiх на землi дiтей!
Хай iм
всiм, хто шукає пораду,
всiм, хто в бiдi та скрутi,
Ти подаруй розраду,
зла розiрвавши пута.
Оберiгай подорожнiх,
Паломникiв, водiїв,
воїнiв, удiв, торговцiв,
студентiв та морякiв.
I бережи, мов зiницю,
Всiх на землi дiтей!
Хай iм
всiм, хто шукає пораду,
всiм, хто в бiдi та скрутi,
Ти подаруй розраду,
зла розiрвавши пута.
Оберiгай подорожнiх,
Паломникiв, водiїв,
воїнiв, удiв, торговцiв,
студентiв та морякiв.
I бережи, мов зiницю,
Всiх на землi дiтей!
Хай iм´я Твоє святиться
Хай буде Чудо Твоє! 
Хай буде Чудо Твоє! 
Хай буде Чудо Твоє! 
Хай буде Чудо Твоє! 
Хай буде Чудо Твоє! 
Хай буде Чудо Твоє! 

НОВОРІЧНА ПІСЕНЬКА
В далекому чорному лісі,
Де виють голодні вовки,
Ялинка в снігах заблудилась,
А мала б на свято прийти!
Хилилися сосни довкола –
Сніжинками віти цвіли.
Ялинка ходила по колу –
Дорогу сніги замели.
На плечі схиливши торбинку,
Ішов Миколай тим лісом…
Й зелену красуню ялинку
До нашої хати приніс він.
І стала ялинка на диво
Красива, іскриста, мрійлива.
І дуже в цю мить щаслива,
Бо радість на всіх розділила.

У СВЯТ-ВЕЧІР
Янголи, мов діти, у вікна заглядають
Й зірку золоту тулять до шибок.
І дерева, й птахи в радості співають,
І Земля радіє, і радіє Бог.
Радуйся ти, Земле, радуйся новині –
Всім нам на спасіння Бог послав Христа –
Сина дорогого, щоб прийшло прозріння,
І любові сила, й віри висота!
Янголи і діти – прославляють Бога,
І співає серце в радості земній.
Кожному хай буде світлою дорога –
Сяє ясна зірка в сонній далині. 

ВЕРТЕП
В хуртовину, у завію,
У печері поміж сіна,
У безвиході Марія
Народила в яслах Сина.
Сяє зірка Вифлеємська,
Гріє серце висота –
Ангел сповіщає Землю
Про нароження Христа!
Всі несуть дари для Hього –
Ладан, золото і мирро!
Хай у кожного дорога
З Богом буде, буде з миром! 

БІЛИЙ ЯНГОЛ
Бiлий янгол на плечi
В сивої надiї.
Усмiхається й мовчить
В срiбнiй заметiлi.
Снiг кружляє, опада
На яри й дороги.
Бiлий янгол – не вода,
А посланець Бога.
Бiлий янгол засурмить –
I серця озвуться.
Слався, Hебо, слався, Мить,
Прославляй Iсуса! 

КОЛЯДКА
Коляда іде в Святий вечір,
Коляда іде – всім Дари несе,
Всім Дари несе найкоштовніші:
Усім людям – ладу найладнішого,
Усім людям – долі наймилішої,
Усім звірам – снігу найтеплішого,
А деревам – срібносніжну віхолу.
Коляда іде, всім Дари несе,
Щастя золоте – в серденько дитини.
Коляда іде, всім Дари несе,
Бо Різдво прийшло на Україну. 


РОДИВСЬ ХРИСТОС!
Йде Рiздво по вулицi,
Вiкна в небо вузяться
I горять свiчки.
До горiшка вишенька
В бiлiй льолi тулиться,
I – тепло руки.
Дiдух в шибку дивиться
На церкви заснiженi –
В нотах суголось.
Хай тобi радiється,
Стародавнiй Hiжине,
Бо родивсь Христос!  

ЩЕДРИЙ ВЕЧІР
Вода-Маланка і Місяць-Василь
про торжество ґаздів сповістили!
У Щедрий Вечір, у добрий вечір
Багаті столи господа͑рі накрили!
Ось кутя на покуті, ковбаса, вареники –
То ж «водіть Маланку» з танцями та сценками!
Із душами предків, із добрими богами,
Щедрий вечір завжди буде поміж нами!  

ЗАСІВКА
Сію-сію, снiгом вiю,
Вiтром завiваю!
Я вiншую-засiваю
Й вас, ґазди, вiтаю!
Хай буде прийде достаток
З Дiдухом до хати,
Радостi святковий вир,
А у серцi вашiм – мир! 

ВОДОХРЕЩА
«Не я б´ю – верба б´є»,
Та воду я славлю!
У неї теж серце є –
Прозоре, мов крапля.
Та воду я славлю!
У неї теж серце є –
Прозоре, мов крапля.
Та воду я славлю!
У неї теж серце є –
Прозоре, мов крапля.
Та воду я славлю!
У неї теж серце є –
Прозоре, мов крапля.
Та воду я славлю!
У неї теж серце є –
Прозоре, мов крапля.
Та воду я славлю!
У неї теж серце є –
Прозоре, мов крапля.
«Не я б´ю – верба б´є!»
Здоров
Здоров
Здоров
Здоров
Здоров
Здоров´я бажає.
Хай личко твоє
Слiз не проливає!
Хай личко твоє
Слiз не проливає!
Хай личко твоє
Слiз не проливає!
Хай личко твоє
Слiз не проливає!
Хай личко твоє
Слiз не проливає!
Хай личко твоє
Слiз не проливає!

Іванна Савицька
СНІГОВИЙ ДІД
Стеляться пухкі сніжинки,
Вже не видно ні стежинки,
Підождемо до обіда,
Снігового зліпим діда.
Швидко він готовий буде,
Аж здивуються всі люди,
І носатий і кирпатий
Буде дід той біля хати.
Щоб наш дід не простудився,
Від морозу не трусився,
Ми його вберемо в свиту,
Білу, теплу, сріблом шиту.

Олександр Олесь
ЯЛИНКА
Раз я взувся в чобітки,
одягнувся в кожушинку,
сам запрігся в саночки
і поїхав по ялинку.
Ледве я зрубати встиг,
ледве став ялинку брати,
як  на   мене    зайчик — плиг!
Став ялинку віднімати
Я сюди, а він туди.
«Не віддам, — кричить, — нізащо!
Ти ялинку посади,
а тоді рубай, ледащо.
Не віддам і не проси!
І цяцьками можна гратись.
Порубаєте ліси, —
ніде буде і сховатись.
А у лісі скрізь вовки,
і ведмеді, і лисиці,
і ворони, і граки,
і розбійниці синиці»
Страшно стало... «Ой, пусти,
не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости!
Я не буду більш ніколи!»
Низько-низько я зігнувсь
і ще нижче скинув шапку...
Зайчик весело всміхнувсь
і подав сіреньку лапку.

Забіла Н.
Зайчикова ялинка
- Де ти бігав, зайчику?
- В темному ліску.
Там знайшов ялиночку,
гарну отаку!
Я ж оту ялиночку
вирубав та взяв
і собі за плеченьки
міцно прив язав.
Тільки в путь-доріженьку
рушив, поспішив,
як до мене зайчики -
плиг із-за кущів.
- Ой, куди ж це, братику,
ти зібрався йти?
Чи не хочеш з нами ти
танці повести?
- Ні, не можу, братики,
прошу, не держіть.
Віднести ялиночку
краще поможіть.
Бо давно вже діточки
ждуть у дитсадку
на рясну ялиночку,
гарну отаку!
От коли вквітчаємо
ми її як слід
та засяють вогники
між зелених віт, -
тут почнуться радощі
для малих діток:
разом з ними зайчики
підуть у танок!

Пісенька
У нас сьогодні весело
в дитячому садку:
ялиночку принесено,
поставлено в кутку!
Так гарно-гарно прибрано
ялиночку у нас
і блискітками срібними,
і безліччю прикрас.
Ялиночко, красунечко!
Ліхтарики блищать,
хороші подаруночки
під вітами лежать.
А ми в долоні плещемо,
співаємо пісень.
Нам дуже, дуже весело
в такий веселий день!

Наша ялинка
За вікном летять сніжинки
І сідають на вікні.
Ми танцюєм круг ялинки
І співаємо пісні.

***
Перед Новим Роком
Свіжі пахощі смолисті
вітер широко розніс, -
це на площі в нашім місті
ялинковий виріс ліс.
Кожна мама, кожен тато
вибирають до смаку:
- Нам високу!
- Нам пухнату!
- Нам гіллясту, отаку!
Через колію трамвайну
Галя з мамою ідуть.
- Ой, мамуню, поспішаймо!
Всі ялинки розберуть!
Та до площі щохвилини
під їздять грузовики.
- Будуть, будуть неодмінно
всім малятам ялинки!
Недарма в останні роки
розрослися в нас ліси:
дерева стоять високі,
набираються краси.
Підросли - їм тісно стало
ми й зрубали зайвину,
щоб всі інші розростались
на просторі в ширину.
Ну, а зрубані ялинки
марно теж не пропадуть:
їх у кожному будинку
малюки сьогодні ждуть.
Отже нам, Дідам Морозам,
подали цей грузовик, -
ми для всіх ялинки возим,
щоб Новий стрічати рік.
Вибирайте, мамо, тату,
кожен знайде до смаку:
вам - високу,
вам - пухнату,
а тобі, мала, - таку!
Радо кинулась Галинка
до густого деревця:
- Ну й ялинка!
От ялинка!
Щонайкраща саме ця!
От і вечір. Поспішати
вже додому треба нам,
щоб ялинки прикрашати
новорічним убранням,
щоб згадати теплим словом
все, що в цьому році є,
і зустрінути святково
рік, що зараз настає.
Під кремлівськими зірками,
день скінчивши трудовий,
вся країна разом з нами
зустрічає рік Новий.

* * *
Перша ялинка
Пригадай, Мариночко,
Дівчинко мала, -
Отака ж ялиночка
І торік була.
Волохаті гілочки,
Зелені голки,
На вершечку - зірочка,
На гілках - цяцьки.
Зайчики, ведмедики,
Човник, паровоз,
У самій середині -
Сивий Дід Мороз.
Що Маринці хочеться?
Може, літака?
Може, ти в нас льотчиця
Будеш отака?
Чи трамвай малесенький
Зняти з гілочок?
В ньому буде весело
Покатать ляльок.
А мала Мариночка
Дивиться й мовчить:
Що то за ялиночка?
Чом вона блищить?
Бо мала не згадує,
Що було торік, -
Бо малій Мариночці
Тільки другий рік!
Їй не треба човника,
Нащо їй трамвай?
Тягнеться до вогника
І лепече: «Дай!».
* * *
Рукавичка
По ялинку внучка з дідом
йшли по лісі навмання.
А за ними бігло слідом
довговухе цуценя.
Задивилась, мабуть, внучка
на ялинку, на сосну
і зронила якось з ручки
рукавичку хутряну.
Рукавичка невеличка
на снігу собі лежить.
Раптом мишка тишком-нишком
з нірки вилізла й біжить.
- Ну й хатинка! Ну й дивинка!
Відгукнися - хто тут є? -
Тільки голосу з хатинки
Щось ніхто не подає.
Влізла мишка в рукавичку
і сама в ній стала жить.
Раптом зайчик-побігайчик
з-під ялиночки біжить.
- Ну й хатинка! Ну й дивинка!
Відгукнися - хто тут е? -
Чує зайчик - із хатинки
хтось там голос подає:
- Є тут мишка-гострозубка.
Ну, а ти хто? Що за гість?
- А я зайчик-побігайчик,
довгі вуха, куций хвіст!
Вліз і зайчик в рукавичку,
стали вдвох у хатці жить.
Раптом білка - стриб із гілки!
Та по стежечці біжить.
- Ну й хатинка! Ну й дивинка!
Відгукнися - хто тут є? -
Чує білочка - з хатинки
хтось там голос подає:
- Є тут мишка-гострозубка,
є тут зайчик - куций хвіст!
- А я білка - тепла шубка,
невеличка я на зріст!
Влізла й білка в рукавичку,
стали втрьох у хатці жить.
Глядь, поглядь, аж ось лисичка
попід соснами біжить.
- Ну й хатинка! Ну й дивинка!
Відгукнися - хто тут є? -
Чує лиска - із хатинки
хтось там голос подає:
- Є тут мишка-гострозубка,
є тут зайчик - куций хвіст,
є тут білка - тепла шубка.
Ну, а ти хто? Що за гість?
- Хто ж не зна мене, лисичку,
і вигадливу, й метку? -
Влізла й лиска в рукавичку,
примостилась у кутку.
Ще й кабан прибіг ікластий,
і куниця, й їжачок.
Тут і голці ніде впасти!
Скільки сміху й балачок!
Рукавичка невеличка
на снігу собі лежить.
А з барлогу на дорогу
вийшов заспаний ведмідь.
- Що за зборище зібралось?
Що за хата? Хто тут є?
Хто здіймає сміх та галас,
зовсім спати не дає?
- Є тут мишка-гострозубка,
є тут зайчик - куций хвіст,
є тут білка - тепла шубка,
що малесенька на зріст.
Ще й лисиця є, сестриця,
і вигадлива, й метка,
є кабан, їжак, куниця.
Ну, а хто це нас ляка?
- Я ведмідь, я хочу спати,
сміху-жартів не люблю!
Сяду я на вашу хату,
всіх вас разом роздавлю!
Злий ведмідь гарчить, лютує,
ломить всі кущі підряд.
Що робити?! Хто врятує
переляканих звірят?!..
А тим часом дід та внучка
вже ялинку принесли.
Так у внучки змерзла ручка,
що аж зашпори зайшли.
- Рукавичка де ж поділась?
Загубила! Ай-ай-ай!
Побіжи, мій песик милий,
рукавичку відшукай!
Песик дівчинку послухав,
хвіст - угору, в землю - ніс,
і примчався скільки духу
на те саме місце в ліс.
Рукавичка, як живая,
ходить ходором, тремтить.
А до неї підступає
розлютований ведмідь.
Як загавкав пес на нього -
аж ведмідь оторопів,
зразу втік і до барлога
причвалав і захропів.
Тут звірята всі зраділи,
стали песика хвалить,
що прогнав ведмедя сміло,
не злякався ні на мить.
Каже песик: - Дуже прошу
інше мешкання знайти.
Треба дівчинці хорошій
рукавичку віднести.
- А хіба ж це рукавичка?!
Загукали всі. - Невже?!
В нас нема такої звички
забирать собі чуже!
Всі ми підемо з тобою
рукавичку повернуть! -
І веселою юрбою
звірі вирушили в путь.
До дівчатка за хвилинку
рукавичку віднесли,
і всі разом круг ялинки
танцювати почали.


Нехода І.
Пісня про ялинку
Цвіте, горить, красується
Ялинка лісова....
Стрибає сірий заїнько
І пісеньку співа:
- Ялинка, ялинка
У лісі росла,
Ти щастя і радість
Усім принесла.

Олійник Б.
Ялинка
І сірий зайчик,
такий маленький,
такий... один.
І вовчик-братик,
і біла білка,
і хитрий лис...
Куди розбіглись,
куди сховались -
агей, куди?
Не чуть нікого.
Скінчилась казка
давно...
колись.
Над синім бором,
над сивим бором,
в рудих корчах
Мела-крутила,
ревла і рвала
крута зима.
Прибіг сховатись
під ялинку
малий зайчак.
Заплакав гірко,
бо вже ялинки
тії нема.
Купив я вчора
її на торзі
і в дім заніс.
Поставив гордо:
вона сягнула
верхів'ям крокв.
Круг неї грають
в дитячу щирість
лукавий лис,
Лякливий заєць,
кокетка білка
і лисий вовк.
Ах, що зі мною?
І як це сталось,
і де, й коли,
Що я всміхаюсь
де треба бити,
щоб стигла кров?!
Мене ж по спині
по-братськи ляска
лукавий лис,
Лякливий заєць,
кокетка білка
і лисий вовк.
Вони не з казки,
вони реальні,
як п'ятаки.
Вони все ділять,
вони все важать,
кому дають.
І я між ними,
а отже й з ними,
у дві руки
Жбурляю казку
на рахівницю
і... продаю.
Так що ж це сталось
зі мною, друзі,
і де, й коли?!
Я вийду з хати
у срібний вечір
до яворів.
Порожнє серце
моє не гріє
і не болить.
Порожні зорі,
порожній місяць,
що одгорів.
Згоріла казка...
Прийшли турботи,
сухі, як хмиз...
Це хто ще шепче
і припадає
до рукава:
- Лишись… Дивися.
Он за ялику
Сховався лис,
І вовчик-братик
біжить до нього
погостювать…
- Це ти, мій синку?..
Ти віриш в казку?!
Стривай... посидь.
Ти віриш... Вір же -
і ні на хвилю
не похитнись!..
Я не відкрию,
що то сусідські
жирують пси,
Хай буде вовчик,
хай буде братик
і хитрий лис.
Ти візьмеш, сину,
мене з собою
в моє колись?
Ми підем разом
із малюками
у царства ті,
Де два ведмеді
горох молотять
і ходить лис.
І білка лущить
горіхи дивні
і золоті.
Це буде завтра...
А зараз, сину,
я повернусь
У ситу хату,
де з лисим вовком -
лукавий лис.
Там з перехрестя
сумну ялинку
я виверну,
Візьму на руки
і понесу її
в мудрий ліс.
І прийде ранок,
і сонце буде,
і сніг, і день.
І казка буде,
і білка буде,
і хитрий лис.
І сірий зайчик
своїми лапками
припаде
До ніг ялинки,
що повернулась
в моє колись.
Простіть, синочку,
і біла білко,
і хитрий лис,
Що я на хвильку
згубив дорогу
і... постарів.
Дивись: вертають
з полону меблів
ялини в ліс...
І ми вертаєм...
у вічну казку...
до матерів.

Вінграновський М.
Новорічна колискова
Сніг приліг на землю льольо,
Притуливсь до тебе я,
І гойднулась біля болю
Новорічна ніч твоя...
Йди додому, старший болю,
І малому накажи:
Не дивиться нам ніколи
По той бік, де ніч лежить.
Може бути, що й не буде
Того щастячка і нам,
Але тепло пахне грудень
Молодим своїм снігам...
Ти б сказала: не змерзає
Ні мороз, ні заячня,
І душа твоя не знає,
Де твоя, а де моя...
Спи і слухай: вітер шаста
То в діброви, то з дібров...
З Новим роком, з новим щастям
Вас, гіркото, вас, любов!

Леся Храплива-Щур
З НОВИМ РОКОМ
Рукавиця в нас глибока
І багато зерна в ній.
З новим щастям, з Новим Роком
Добру долю всім носій:
Хай, неначе мак шовковий,
Діти-квіти в нас ростуть,
Хай сповняються любови
До Країни, де їх ждуть.
Хай весна ясна їм буде,
Як Пречистої покров,
Літо повне хай прибуде,
Мов доспілий колос знов.
Добру мудрість в серце дітям
Осінь хай наллє сама.
І морозним казки квітом
Хай чарує їх зима.
Хай від року та до року
Бог веде в щасливу путь:
В світ далекий, в світ широкий,
В ту Країну, де їх ждуть.
Рукавиця в нас глибока,
Не забракне зерна в ній:
Сійся-сійся з Новим Роком
І на кращу долю спій!
 

РІЗДВЯНА ПОДОРОЖ
Впав сніжок біленький,
Покрив всі дороги.
Питається Святий Йосип
Ісуса малого:
— Ой, запряг я сани,
Та скажи, Дитино,
Куди хочеш поїхати,
Та в яку країну?
Чи в яку щасливу,
Чи в яку багату,
Щоб Дитя Господнє
Вміла привітати.
Сплеснула в долоні
Божая Дитина:
— Хай несуть нас коні
Там, де Україна.
Заломила руки
У тривозі Мати:
— Там панує Ірод;
Там не гостювати!
А Дитя Ласкаве
Відповіло стиха:
— Там нам побувати,
Де найгірше лихо!
Занести нам вістку
В кожную хатину: —
Правда запанує,
Лютий Ірод згине!
Усміхнулась Мати,
Сіли в срібні сани
І в наш край помчались
Сніжними шляхами.

ЗІРКА
Як Ісусик народився
У подільській, білій хаті,
Задзвонили зорі в хорі,
Заспівали янголята.
Янголятко срібнокриле
У подолок взяло зорі
І на землю полетіло
Крізь просвітлені простори.
Надлетіла хмарка біла,
Янголятко зачепила,
Ясні зорі покотились,
Поміж хмарки розгубились.
Затремтіли сльози-роси
В оченятах янголяти,
Що зірок блискучих досі
Ще не може позбирати.
А сьогодні в нас ялинка
І усміхнена Матуся,
Я чемненька, веселенька,
З сестричками не сварюся.
Гарно вранці помолилась,
Помагаю всім, як треба;
А це певно закотилась
В моє серце — зірка з неба!

НАДВОРІ ТЕМНІЄ
Надворі темніє,
Сніг густий паде,
Стежкою в завії
Хтось до нас іде.
Двері відчинились,
Блиснула звізда!
Школярі це милі,
З ними — коляда.
Ця сама колядка,
Той святковий спів,
Що в отроків княжих,
В джурів козаків.
Ту саму колядку
Почерез віки
Принесли нам в хату
Нині діточки:
Що лежить на сіні
В яслах Божий Син,
Мир дасть Україні,
Іроду — загин! 

ХТО ЦЕ СТУКАЄ: ГУР, ГУРР
Хто це стукає: гур, гурр...
— У віконце?
— Дід Снігур.
— Я на вулиці всю днину,
І мітлою безупину
Змітав вліво, змітав вправо
Білий сніг чистенько, жваво,
Щоб не впав хто на дорозі,
Не боліли руці-нозі.
Та скажіть: чи вчора, прошу,
Й ви зробили щось хороше?

РІЗДВО
Різдво... Засніжені хати
Далеко за морями...
Та хоч туди далеко йти,
Різдво і тут із нами.
Дідух із ярих колосків
Ввійшов повагом в двері:
То духи прадідів-дідів
Засіли до вечері.
Кутя солодка на столах
Із меду та пшениці,
Що виростала на ланах
Із чорної землиці.
А під столом горішків рій
Поміж пахучим сіном:
На ньому в хаточці малій
Лежить Свята Дитина.
Воскова свічка на столі,
Бо свято світле нині,
В хатах у нас по всій землі,
Як там, на Україні!
Мандрує теж вертеп новий
Від хати та до хати.
Так звикло празник дорогий
Бурсацтво зустрічати.
Летить молитва звідусіль
До Божого Дитяти:
Вернутись нам до рідних піль,
Принести дар багатий.
І ці молитви долетять,
До ніг впадуть Дитяті...
Різдво, і Божа благодать
По українській хаті.
 
В НАС НЕДІЛЯ
В нас: неділя. Школярі
На снігу та на дворі,
На льоду та на ставку
Чути пісню їх грімку.
Нині свято. Діточки
Взяли лещата й санки,
Прив'язали ковзани,
Їх не зловиш! — не гони!
Задзвонив великий дзвін;
Всіх у церкву кличе він.
Всі побігли, лиш стоїть
На горбку зі снігу дід.

ЛІЧИЛКА
На ялинці зірка — раз!
На ялинці два горішки — раз, два!
На ялинці три цукорки — раз, два, три!
І чотири шоколядки — раз, два, три, чотири!
На ялинці яблучко рум'яне —
Хто досягне, той те яблучко дістане!
Ось вертеп ми змайстрували
І ляльки поодягали,
Так, як бурсаки давненько,
Ставимо вертеп гарненько:
Ждуть, замовкли усі люди...
Янгол пастирів ось будить,
Хай візьмуть свої ягнята,
Щоб Месії дарувати.
Розцвіла зоря велика -—
Йдуть зі сходу три владики,
Ірод-цар поганий гине.
Йде козак із України,
Циган, чорт і жид з козою,
Навіть смерть прийшла з косою...
От і втіхи дасть багато
Нам вертеп — в Різдвяне Свято!
Сійся-родися,
Жито-пшениця,
Сіємо долю
Із рукавиці,
Із Новим Роком,
Та по звичаю,
Щоб зійшла воля
Рідному Краю!
Поки сніг біленький,
Дома не сидіти!
На ковзи, лещата,
Тебе просять діти!
З школярами, діду
Ходи, не барися!
Коли ж йти не можеш
То хоч усміхнися!

ОЛЕСЯ БІЛОУС
Різдвяний вірш
Аж ось благословенний вечір
Повісив ангел над землею,
Зірок хітоном неба плечі
Накрив. І увінчав зорею.
А там, внизу, в старій яскині,
Під знаком ангелів звізди,
Без дому, ніби на чужині,
Рождався вічно світлий Ти.
Ти світлий. Ніч Тобі чувала,
Тебе впізнала вся Земля.
Земля із праху воскресала -
І з нею воскресала я.
На землю, і сліпу, і тлінну,
Пролилось несказанне світло,
Навік засяяло над тінню
В мені: Через далекі літа.

НАТАЛЯ ШУЛЬГА
СВЯТИЙ ВЕЧІР
Мов таїна, мов диво-мрія,
Приходить вечір цей до тебе.
Прекрасна зірка вже зоріє
На темнім оксамиті неба.
Найперша зірка, срібна-срібна,
Така божественна і ясна.
Весь світ схилився на коліна,
І свічка на столі не гасне.
Молитва... Тиша... Мить прекрасна...
В душі — і радість, і надія.
Дитятко Боже — вже у яслах,
І молиться над Ним Марія.
З небес злетілись янголята,
Молитвенно затихли люди.
Прийшло на землю добре Свято,
Звершилось незбагненне чудо.
Сім'я сідає до вечері,
Святі батьківські побажання.
Святвечір відкриває двері
Сердечним, щирим віншуванням.

Вечірня зоря
Наловила я сніжинок
Та й біжу до хати.
Новий рік уже приїхав -
Треба зустрічати!
Новий рік на наш поріг
На коні крилатім.
Закружляли у таночку
Срібнії сніжинки,
Зійшла зірочка вечірня,
Наче намистинка.
Світиться вона не дарма,
Хрестиком палає,
Бо Ісусик народився -
Весь світ про те знає!

НОВА ЗОРЯ
Нова Зоря засяяла над світом
По милості Великого Творця,
Щоб очищали ми — Господні діти
Її промінням душі і серця.
Нова Зоря звістила нам новину,
Яку несуть народи з уст в уста,
Благословляючи ту зоряну годину,
Як світ побачив юного Христа.
І непорочний Агнець, так пророче
Народжений під золотом зорі,
Вдивляється сьогодні в наші очі,
Проміниться добром на вівтарі.
Христос рождається, щоб вічно бути з нами!
І знову світ вітає те Маля!
Бог є Любов, яка не перестане,
І сяє в небесах Нова Зоря!

ОЛЬГА НАКОНЕЧНА
Різдво
Різдво починається, день усміхається,
Пташка на гілці калини гойдається.
Діти все ходять колядки співають,
То святкувати Різдво починають.
Янголи землю зі святом вітають,
Разом із дітьми колядки співають.
А коли землю всю ніч огортає,
Янголи в небі ще довго співають.

ІРИНА АНТІПОВА
В короні Неба — золота колиска.
Блакитноперий Ангел нахиливсь.
Вселенна... І зоря пречиста зблизька:
Ісус Христос від Діви народивсь.
Божественно. Пресвітло. І казково.
У діадемі Вічної Краси
Дитятком Споконвічне стало Слово,
І світ Його Молитвою зросив...
***
Падає сніг і вкриває
Білою ковдрою все,
Смуток, печаль забирає,
Радість пречисту несе.
Радісно на дорозі
Білі дерева стоять.
Свято Різдва на порозі! -
Срібні крижинки дзвенять.
***
Десь із глибин високих світлих марев,
Де розпрозорюються крильця в Янголят,
У тиху ніч до вбогої кошари
Молитва Божа лине... Свято свят:
ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! Велике вічне диво —
Животворяща Істинна Любов.
Благословенна мить — всміхнулась Діва
З Дитятком — в ореолі молитов.

Леся Храплива
Різдво
Надворі темніє,
Сніг густий паде,
Стежкою в завії
Хтось до нас іде.
Двері відчинились,
Блиснула звіздар!
Школярі це милі,
З ними - коляда.
Ця сама колядка,
Той світків спів,
Що в отроків княжих,
В джурів козаків.
Ту саму колядку
Почерез віки
Принесли нам в хату
Нині діточки:
Що лежить на сіні
В яслах Божий Син,
Мир дасть Україні,
Іроду - загин!
***
Різдвяні троянди в букеті палають,
Дзвіночки пролили на світ голоси,
Красуні ялинки гірляндами сяють –
Запрошують в свято добра і краси.
Молитвенно-чистим і ніжно-родинним
Це свято приходить до кожного в дім.
Дитятко Ісус йде до серця людини,
З небес несучи Свій Божественний німб.
А в небо різдвяна молитва хай лине,
І в ній — наша віра, надія, любов
До Того, Хто з іменем Божого Сина
До кожного серця сьогодні ввійшов.

Наталя Любиченко
Щиро колядую
Я в матусі донечка -
Мов краплинка сонечка.
Щиро колядую,
Новину віщую:
"Ісус народився!
Світ благословився!"
Ви радійте новині,
А гостинчики - мені.
***
Розцвіте серед зими різдвяна квітка,
Як молитва розцвітає у душі.
Знов покличе золота прекрасна зірка
До Святої Вифлеємської землі.
Тут весь світ з любов'ю колихає
(Бо й молитва, й колискова — на устах)
І голубить, і до серця пригортає
Ніжного маленького Христа.
***
Приймай вітання
Тримаю ручки я на серці,
Моя душа - як у люстерці,
Зігріта теплотою Бога,
У ній любов, а не тривога.
Повітря ніжно обіймає,
Бо Сам Господь благословляє
Мої думки, мої прохання.
О Господи! Приймай вітання!
***
Христос прийшов до нас, і стало світло,
Мов Сонце народилось для землі.
І білим снігоцвітом все розквітло,
І ангел ніс нам зорі на крилі.
В убогому вертепі стало ясно —
Благословив це таїнство Господь.
А Син Його лежав сповитий в яслах,
Маленьким Серцем промовляючи: приходь!..
Осяяний вертеп запрошує до себе,
Дух таїнства не сходить з його стін.
А Він — Христос — вже дивиться із неба,
Як йдуть і йдуть до Нього на поклін...
***
Всевишньому радійте всі!
Струсив світанок з себе роси,
Зігрів його весняний спів.
Хмарки послалися в покоси,
Казкових нанизали снів.
Проснулося усе в обнові,
Благословилося в красі.
Співали промені ранкові:
- Всевишньому радійте всі!

Катерина Перелісна
Зірки посипались додолу,
Цілують Ангели сніги.
І заквітчавши душу кволу,
І затопивши береги,
Благословенна Небесами
Велика радість, мов ріка,
Тече Господніми світами –
В свічках, в молитвах і зірках…
Сніги… Дороги… Мрії сині…
Святиться звіздами Різдво.
Блаженні ті, що плачуть нині, -
Прийшов, прийшов на землю БОГ!

Колядка
Темної ночі
Зорі засяли,
Ангели людям
Радість звіщали:
"У Вифлеємі
В стайні, на сіні,
Христос родився
Всім на спасіння!"
Люди, радійте,
Христа вітайте -
Божому Сину
Славу віддайте!
Слава на небі
Богу святому,
На землі спокій
Роду людському!
***
О Різдво! Розпроміниться серце
Від пречистого слова – Любов.
Божа ласка і радість проллється
В тишу рідних домів і церков.
Ця гармонія світла й молитви!
У сльозинці душі — промінець.
Бог прийшов, щоб весь світ возлюбити,
Бо Любов — це найвище з мистецтв!
 

Роман Завадович
Цілий світ без міри звеселився
Цілий світ без міри звеселився,
Як Ісус маленький народився -
Не в палаті на м*якій перині,
А у яслах на пахучім сіні.
Перші до Господньої Дитини
Пастушки прибігли з полонини.
Перші Сина Божого вітали,
На сопілці коляду заграли -
Поклонились Божому Дитятку,
Принесли у дар Йому ягнятко.
Йдім і ми до Божої Дитини,
Принесімо Їй дар від України.
Принесімо свою любов дитячу
Та молитву щиру і гарячу -
І просім маленького Месію:
"Україні, Христе, дай надію!
Силу дай збороти лихо люте,
Волю-долю поможи здобути!"

Марія Морозенко
Земля і Небо! Небо і земля!
Господь благословив усе на віки:
Зірки і квіти, гори і поля,
Моря, озера та блакитні ріки.
Це — Божий світ, і ти у нім — дитя.
Бог дарував тобі своє найвище чудо.
Бог дав тобі прекрасний дар — життя.
Світись життям, світись на радість людям!
Неси цих Десять Божих Заповідей в світ,
Щоб вберегти усі Його творіння,
Гармонію і вічний дивосвіт,
І Божу Правду, й Боже Воскресіння!

РІЗДВЯНА РАДІСТЬ
Срібно-зоряна ясная ніченька.
Місяць в небі, неначе жар-цвіт.
Радість сяйвом палає на личеньках -
Божий син народився на світ.
Сіно в ясельцях стало перинкою.
Щастям сяє Діва Марія
Утішається серце дитинкою.
Це ж землі і людям Месія.
Ніжна ніч, тиха ніч свята
Сповістила прихід Христа.
Ніч спасіння, віри й чудес,
Ніч єднання землі і небес.
Спочиває Ісусик у ніжному сні,
А над ним світять зорі ясні.
Божі Ангели звістку несуть до нас,
У Вифлеємі родився Спас.
Янголята до діток всміхаються,
Світла радість на крильцях зорить.
Срібні дзвони в серцях озиваються
І колядки летять у блакить.
Возродилася віра чудесним днем,
Доторкнулась душі надія.
Утішається світ весь спасителем.
Це ж землі і людям Месія.
Ніжна ніч, тиха ніч свята
Сповістила прихід Христа.
Ніч спасіння, віри й чудес,
Ніч єднання землі і небес.

Величальна колядка
Коляд, коляд, коляда -
З неба зірка молода
Закотилася до хати,
Щоб нам заколядувати.
Ой у годину тиху вечорову
Ясно палає місяць в небесах.
Ангели Божі вість несуть чудову:
Будемо жити ми у віках.
Ясная зірниця до сердець припала
І чудесну радість нам повідомляла:
Що Ісус родився, щоб усіх зцілити,
Щоб могли щасливо ми на світі жити.
Діва Марія сина родила.
Сяйвом небесним в яслах сповила.
Зіркою скотилася радість на вуста:
Славімо Ісуса! Славімо Христа!
Ой, дай, Боже, щастя нам усім
І дорослим людям і малечі.
Ой дай Боже, щоби кожен дім
Щедрістю овіяв Святий вечір!
Радуйтеся люди на землі:
Славен Господь Бог в небесах!
Величальні співайте пісні.
Будемо жити ми у віках.

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Подписаться на: Сообщения (Atom)