Шановні колеги! Цей позакласний захід дає можливість узагальнити знання учнів за творами Астрід Ліндгрен, розширити читацьку ерудицію школярів, сприяти всебічному розвитку, зацікавити творчістю письменниці. Матеріал можє бути використаний бібліотекарями та вчителями літератури
Мета: узагальнити знання учнів за творчістю А. Ліндгрен. Розширити читацьку ерудицію школярів, сприяти всебічному розвитку, зацікавити літературою інших народів.
Обладнання: портрет письменниці, виставка книг А.
Ліндгрен, ілюстрації відомих художників до її творів, плакати з висловами
«Чарівниця зі Швеції», «Андерсен нашого часу».
Проведення заходу.
1. Вступ.
Бібліотекар. Якщо подивитись на карту Европи, то можна побачити схожий на
гігантського тигра полуострів і багато різних островків. Полуострів цей –
найбільший в Европі. Називається він Скандинавським. Там знаходиться чарівна і
загадкова країна світу – Швеція. Хто хоч раз побував в цій країні, ніколи не
забуде її незвичайної краси, дивовижної столиці Стокгольма і безліч маленьких
містечок. В цій країни неможливо не народитися великим казкарем.
Ведучий №1. 110 років потому і народилась така
письменниця-чарівниця Астрід Ліндгрен. Саме вона є автором незабутніх казкових
персонажів, серед яких Малюк і Карлсон, Міо, Пеппі, Еміль та інші. Письменниця
вважала себе дуже щасливою людиною, тому що її твори були видані 70-ма мовами
світу. Астрід Ліндгрен була нагороджена престижними преміями: отримала премію
імені Льюіса Керролла, нагороди ЮНЕСКО і різних держав, «Срібного Ведмедя» за
фільм «Ронні, дочка розбійника», двічі була удостоєна Міжнародної премії імені
Г. К. Андерсена, яку називають «малою нобелівською».
Ведучий №2. Знають і
люблять твори шведської письменниці і українські читачі. Переконаємось в цьому і проведемо
вікторину, присвячену творчості письменниці та її біографії. Запрошуються
учасники двох команд – «Книголюби» та «Юні літератори».
Представляються члени журі.
2. Вікторина
Конкурс «Хто краще знає біографію А.
Ліндгрен?».
· Назвіть дату та місце народження швецької письменниці.(14 листопада 1907 рік, на хуторі Нас, недалеко від
містечка Виммербю).
· Яке дитинство було у письменниці? (Дитинство було щасливим, в ньому було
багато пригод та різноманітних ігор).
· Скільки дітей було в родині Еріксон? (В сім’ї було четверо дітей, Астрід була
другою дитиною).
· Як звали кращу подругу Ліндгрен, яку роль
вона відіграла у її житті? (Подругу
звали Крістін, саме вона залучила Астрід до дивного, захоплюючого світу казок).
· Де працювала Ліндгрен після закінчення школи?(У 16 років Астрід Ліндгрен спочатку працювала
журналістом у місцевій газеті).
· Скільки творів написала Астрід Ліндгрен? (Біля 80-ти творів).
· Як називається перший твір письменниці? («Пеппі Довгапанчоха»).
· Кому був присвячений перший твір? (Дочці Карін. Коли їй виповнилось 10
років, Астрід подарувала їй рукопис із історіями Пеппі Довгоїпанчохи).
Конкурс «Назвіть героя твору»:
· «З корабля вона взяла тільки мавпеня, що звалося паном
Нільсоном. Його дівчинці подарував тато, і велику торбу, повну золотих монет.
Матроси стояли біля поруччя й дивилися вслід дівчинці, поки її було видно. А
вона йшла, не озираючись, і несла під пахвою пана Нільсона, а в руці – торбу». (Пеппі Довгапанчоха)
· «І тоді сталося щось дивне. Скеля, в яку ми впиралися
спинами, подалась, і не встиг я усвідомити що й до чого, як ми опинилися
всередині гори. Ми тремтіли, мов двоє ягнят, коли надходить вовк. Тепер ми
могли не боятись. Ми опинились всередині гори, а вивідувачі лишились назовні,
бо гора зійшлася, не лишивши жодного отвору. До нас вони не могли добратися,
але ми чули їх голоси»(Міо, Юм-Юм).
· « – Спокійно, тільки спокійно! – прошепотів він під
ковдрою. Потім дріботів по підлозі своїми ніжками, наче паличками. – Найкращий
у світі бігун – це я, бо живу на даху, – додав він, ледве зводячи дух. Малий
теж умів добре бігати і тепер мусив налягати на ноги. Вони ледве встигли
вскочити до кімнати» (Карлсон і Малюк).
· «Та дівчинка з кожним днем підростала і поступово
пізнавала все, що її оточувало. Простора кам’яна зала довго здавалася їй цілим
світом. Там дівчинці було добре, вона любила сидіти під довгим столом і гратися
шишками і камінцями, які їй збирав Матіс і приносив додому. Зрештою, кам’яна
зала була непоганим місцем для дитини. Там вона не нудилася й могла багато чого
навчитись. Їй подобалось, коли розбійники ввечері весело співали біля
відкритого вогнища. Вона завмирала під столом і слухала, поки не вивчила всі
розбійницькі пісні» (Роня, дочка розбійника).
Підведення
підсумків.
Ведучий №1. До нас на свято завітав герой відомої казки Астрід Ліндгрен
Карлсон (звучить пісня «Карлсон»)
Карлсон. Дорогі
діти! Я для вас приготував вікторину. Чи зможете ви відповісти на мої
запитання?
· Назвіть ім’я казкарки із Швеції. (Астрід)
· Яку випічку я найбільше полюбляю? (Плюшки)
· Назвіть ім’я собаки, яку подарували Малюку на день
народження?(Бімбо)
· В якому місті відбувались мої пригоди? (В Стокгольмі)
· Де знаходився мій дім? (На даху)
· Назвіть справжнє ім’я Малюка (Сванте)
· Назвіть прізвище Малюка (Свантенсон)
· Як звали няньку Малюка? (Фрекен Бок)
· З чого я побудував високу башту? (із кубиків та однієї тюфтельки)
· Яку таємну систему сигналів використовував я із своїм
другом Малюком? (один
дзвоник означає «негайно прилітай», два дзвоника – «нізащо не прилітай», три
дзвоника – «Чекаю найкращого друга – Карлсона»)
Карлсон. Які ж ви молодці! Все вірно відгадали.
Але мене ще називають «Найкращим в світі спеціалістом…» В яких галузях я
прославився?
Відповіді дітей:
·
спеціаліст
по паровим машинам;
·
майстер
швидкого прибирання кімнат;
·
собаковод;
·
будівельник;
·
фокусник;
·
винищувач
тістечок;
·
найкращий
в світі привід, нічний пустун;
·
приборкувач
домогосподарок;
·
наглядач
за дітьми;
·
мисливець
за супутниками.
Ведучий №2. Зі сторінок книжок
Астрід Ліндгрен ми дізнаємося і про інших, не менш цікавих персонажів. Наступний
конкурс – інсценізація творів А. Ліндгрен.
3. Конкурс інсценізацій
Інсценізація
№1 (на сцені –
команда «Книголюби». Інсценізація казки «Пеппі Довгапачоха»)
Пеппі. (з’являється
на сцені, сідає в центрі
сцени і висипає монети). Сімдесят п’ять, сімдесят шість, сімдесят
сім, сімдесят вісім, сімдесят девять, сімдесят десять, сімдесят одинадцять
сімдесят тринадцять, сімдесят сімнадцять. Ой, втомилася. У мене аж шия затерпла! Мабуть, є якийсь
інший спосіб рятуватися, бо хіба ж можна порахувати скільки золота!(Стук
у двері.)
Пеппі (кричить). Заходьте, як хочете, а як ні, то не
заходьте!
(На сцені з’являються два злодії. Вони
одягнені в темний одяг, на голові – картузи. Побачивши таку кількість грошей ,
чоловіки змінюють вираз обличчя , їхній погляд прикутий тільки до грошей).
Злодії (разом). Ти сама вдома?
Пеппі. Ні, не сама. Ще є пан Нільсон.
Злодії (подивившись один на одного,
схвильовано). Ми зайшли спитати, котра година.
Пеппі. Ви такі великі, а не знаєте котра
година? То відгадайте, що це таке: цокає і йде, а до дверей не дійде.
Злодій Шибайголова Карлсон. Підемо, Блюме, вона, мабуть, не вміє ще
орієнтуватися за годинником. Ми зайдемо пізніше, правда ж?
Злодій-Блюм (пошепки). Атож? Ти бачив, скільки грошей у цієї
дівчинки? Треба тільки почекати, поки вона та той пан Нільсон поснуть.(Злодії
виходять. На сцені прилягла відпочити Пеппі. Крадькома заходять злодії. Вони
тримають у руках ліхтарики).
Шибайголова Карлсон (пошепки). Це дівчинка. А де ж спить той Нільсон?
Пеппі (не встаючи). Пан Нільсон, з вашого дозволу, спить у
ляльковому зеленому ліжку.
Шибайголова Карлсон. Блюме, пан Нільсон – це, виявляється,
мавпа.
Блюм (звертаючись до Пеппі). Хіба твої тата і мама не вдома?
Пеппі. Ні, не вдома. Їх ніколи не буває вдома.
(Злодії полегшено зітхають).
Шибайголова Карлсон. Послухай, дівчисько. А де ті гроші, які
ти рахувала на підлозі?
Пеппі (показуючи на торбу, що стоїть поруч). Тут.
Шибайголова Карлсон. Я гадаю, що ти не образишся, якщо ми
заберемо цю торбу. (Забирає торбу).
Пеппі. Чого мені ображатися, беріть. Тільки я
думаю, що ви також не образитеся, якщо я заберу її назад. (Пеппі заберає
торбу).
Шибайголова Карлсон. Тільки без жартів. Давай торбу!(Він хапає Пеппі за руку і намагається
відібрати торбу).
Пеппі. А мені якраз закортіло пожартувати. (Пеппі
тицяє вказівним пальцем одного і другого, і вони розлітаються в різні боки.
Поки злодії зводяться на ноги, Пеппі хапає довгу мотузку і зав’язує їм руки й
ноги).
Шибайголова Карлсон (благально). Любе дівчисько, вибач нам, ми просто
пожартували! Не роби нам лиха, благаємо!
(Блюм плаче, схлипуючи. Пеппі ховає
торбу, обертається до полонених).
Пеппі. А ви вмієте танцювати твіст?
Шибайголова Карлсон. Аякже. Вміємо.
Пеппі. Чудово! Тоді потанцюймо! Я сама сьогодні
навчилася танцювати.
(Бере ножиці, перерізає мотузку. Злодії
починають танцювати).
Інсценізація
№2 (команда «Юні літератори». Інсценізація уривка з казки А.
Ліндгрен «Малюк і Карлсон»).
Карлсон. Гей-гоп, Малий, тепер я знову веселий!
Клич сюди своїх маму і тата, будемо знайомитися.
Малий. Вони пішли в кіно.
Карлсон. Пішли в кіно? Тоді, як мали нагоду
зустрітися зі мною?
Малий. Пішли. Вдома лише Бетан… і її нова
симпатія. Вони у вітальні, але мені туди не можна заходити.
Карлсон. Що я чую! Тобі не можна заходити, куди
ти хочеш? Ну, таке годі стерпіти. Ходімо.
Малий. Але ж я заприсягнувся…
Карлсон. А в чому, власне, ти заприсягнувся?
Малий. Заприсягнувся, що мене не побачать у
вітальні цілий вечір.
Карлсон. Ну, то тебе і не побачать. Але тобі,
мабуть, хочеться подивитись на нову симпатію Бетан?
Малий. Щиро казати, дуже хочеться. Раніше вона
мала товариша, в якого були страшенно великі вуха. Я б дуже хотів поглянути,
які вуха в цього.
Карлсон. Знаєшь, я теж залюбки поглянув би.
Стривай, я щось вигадаю. Найкращий у світі вигадник – це Карлсон, що живе на
даху.(Він озирнувся по кімнаті).О, знайшов! Це саме те, що нам треба. Я
ж був певен, що вигадаю.
Малий. Що ж ти вигадав?
Карлсон. Ти заприсягнувся, що тебе цілий вечір не
побачать у вітальні, так? Але якщо ти йтимеш під ковдрою, то тебе не буде
видно.(Бере ковдру і накидає її собі на голову).А ну, до мене, швидко! Лізь у мій намет. Я не
стерплю несправедливості! І хоч би що, зайду до вітальні.
Малий. Давай візьмемо ліхтарика.
Карлсон. Це ще краще, світло ліхтарика
здаватиметься яснішим, тому що у вітальні лампа не горить.
(Бетан і Пелле сидять на канапі. Намет
дуже обережно наближається до них. Чути розмову).
Пелле. Я тебе люблю, Бетан.
Бетан. Справді?
(Намет, неначе темна купа, рухається підлогою, наближаючись до канапи).
Пелле. А ти любиш мене, Бетан. (Відповіді він не почув, бо саме тієї
миті світло ліхтарика попало хлопцю просто в обличчя. Він підскочив, Бетан
заверещала).
Бетан. Це мій брат. Ось я йому зараз покажу!
Карлсон. Спокійно, тільки спокійно!
(Друзі щодуху тікають до дверей і падають).
Бетан. Чекай, Малий, я ще до тебе доберуся!
Підведення
підсумків
4. Заключна частина
Ведучий №1. Наша
літературна вікторина, присвячена творчості Астрід Ліндгрен, підійшла до кінця.
Журі підведе підсумки конкурсів
і оголосить переможців.
Слово вчителя. Колись Астрід Ліндгрен сказала: «Я не
хочу писати для дорослих. Я хочу писати для таких читачів, які спроможні
творити чудеса. А чудеса творять тільки діти, та ще й ті, хто до кінця життя
залишається в душі дитиною». На сьогоднішньому заході ви творили справжні
чудеса – перевтілювалися в героїв книг Астрід Ліндгрен.
Героїв книг письменниці – бешкетників і
мрійників – можна почути по радіо, зустріти в театрі, побачити на екрані.
Зустріч з ними – це справжня радість і чарівність. І це не тільки Пеппі,
Карлсон, Роні і Міо. Це і Калле-детектив, Расмус-бурлака, Лотта с вулиці
Бузотерів і багато інших героїв справжньої чарівниці із Швеції. Її серце
належало дітям. І якби вона була зараз жива, то обов’язково сказала б: «Хай
сміються діти і хай завжди вони будуть щасливі».
Джерело: https://urok-ua.com/pozaklasniy-zahid-astrid-lindgren-literaturna-viktorina-za-tvorami-pismennitsi/
14 листопада - 110 років
від дня народження Астрід Анни Емілії Ліндгрен (1907—2002), шведської письменниці-казкаря.
Стисла довідка: https://bookwoed.blogspot.com/2017/11/14-110-19072002.html
Біографія Астрід Ліндґрен. До 110-річчя від дня народження:
Шкільному бібліотекарю. Календар пам'ятних
дат: листопад
https://bookwoed.blogspot.com/2017/08/blog-post_10.html
Комментариев нет:
Отправить комментарий