На допомогу студентам: курсова робота «Інтертекстуальний вимір поезії Максима Рильського 1940-1950-х рр.»

               

«…Почорніли заводі в озерах І ясніші стали разом з тим…» (М. Рильський)

🤷 Привіт! Представляємо нашу нову рубрику "Допомога студенту". Перейти на неї дуже просто: потрібно лише натиснути на відповідний ярлик у списку, розташованому на боковій панелі. У нас ви можете придбати курсові, магістерські, дипломні роботи, реферати гуманітарного спрямування. Раді вам допомогти. Наш девіз: якісно, унікально, бюджетно! 

Могутня постать Максима Рильського, літературна діяльність якого тривала майже шість десятиліть, неодноразово привертала увагу літературознавців. Людина енциклопедичних знань, він був непересічним прозаїком і поетом, публіцистом і  критиком, літературознавцем і фольклористом. Перу М. Рильського належить велика кількість наукових розвідок в галузях мовознавства, мистецтвознавства й теорії перекладу. І це далеко не повний перелік творчої спадщини митця.

В українській лінгвокультурі поезія київських неокласиків, насамперед Максима Рильського, є прикладом щільно інтертекстуалізованої художньої мовотворчості.  Поетичний текст його поезій є ідеальною сферою реалізації діалогічних, інтертекстуальних потенцій слова, їх змістово-емоційна й інтелектуальна глибина розкривається в проєкції на історію культури загалом і літератури зокрема. Тому вивчаючи мовотворчість М. Рильського, необхідно ознайомитися з оприявненням у ній особливостей тісних й багатовекторних зв’язків мовомислення поета з універсумом світової  та національної культури. Протягом усього творчого шляху М. Рильський дарував читачам шедеври своєї пейзажно-психологічної лірики філософського та патріотичного наповнення. Особливу цікавість у цьому плані являє собою його поезія  1940-1950-х р. р. і більш пізнього періоду, які називають періодом «третього цвітіння» поета, за якого в умовах суспільної «відлиги» послабився чинений на митців ідеологічний тиск. Це був період творчого відродження Рильського, коли поет відчував особливе натхнення і подарував своїм читачам збірки прекрасної поезії «Троянди й виноград» (1957), «Далекі небосхили» (1959), «Голосіївська осінь» (1959), у яких автор розмірковує про  вічні цінності буття: красу, працю, красу, гуманізм, добро. У період 1940-1950 р. р. помітно увиразнюється яскрава філософічність асоціативного мислення митця, його прямування від візуальної просторовості до проявів все більшого внутрішнього заглиблення.

Мета: дослідити інтертекстуальний вимір поезії Максима Рильського 1940-1950-х р. р.

Завдання:

1)   розглянути особливості поетичного мислення М. Рильського як поета-неокласика, окреслити основні віхи його життя і творчості;

2) розкрити трактування поняття «інтертекстуальність» у літературознавстві;

3) проаналізувати міжтекстові зв’язки у мовотворчості М. Рильського, дослідивши  особливості інтертекстуальності у віршованій повісті М. Рильського «Марина» та глибину поліфонічного звучання поезії М. Рильського 1940-1950-х р. р. на прикладі аналізу алюзійності вірша «Почорніли заводі в озерах».

Результати даного дослідження можуть бути застосовані на різних рівнях вивчення літературної спадщини М. Рильського. Матеріали курсової роботи можуть бути використані у якості теоретичного посібника для студентів і учнів, які вивчають українську літературу. Представлена інформація допоможе також вчителям української літератури у ході підготовки до уроків на цю тему.

Робота має чітку композиційну структуру і складається зі вступу, 2-х розділів, висновків, списку використаної літератури. Обсяг роботи - 26 сторінок, із них 24 сторінки основного тексту. Бібліографія складається з 27 позицій і подана на 2 сторінках.

Теги:  максим рильський, інтертекстуальність, поезія

🙋Зацікавила курсова? З будь-якими питаннями щодо знайомства з роботою та її подальшого придбання підписуйтеся на блог, пишіть повідомлення або звертайтеся у коментарях👇