четверг, 25 января 2018 г.

Библиотека: юбиляры зимы. 25 января 2018 исполняется 80 лет со дня рождения Владимира Высоцкого (1938—1980)


Владимир Семенович Высоцкий - знаковая личность своего времени, поэт, актер и автор песен, исполняемых на семиструнной гитаре. Он был кумиром миллионов в нашей стране, и до сих пор его песни знают и любят. Он награжден посмертно Государственной премией СССР


Биография
  
Владимир Высоцкий родился в Москве, в большой коммунальной квартире на 1-ой Мещанской улице. Его отец был родом из Киева, полковник и ветеран Великой отечественной войны. Мама работала переводчиком-референтом.
  
Детство

В возрасте четырех лет, когда началась война, Владимир вместе с мамой уехал в Оренбургскую область, где они прожили два года. После эвакуации, Владимир Высоцкий с Урала вернулся в Москву. Через два года после окончания войны родители Владимира Семеновича развелись, прожив в браке всего 5 лет. Отец снова женился, и в 9-летнем возрасте вместе с отцом Владимир попал в оккупированную послевоенную Германию.
Впечатления артиста даже издалека не напоминали жизнь его сверстников в послевоенной столице. Здесь он брал уроки игры на фортепьяно. Мама музыканта также вышла замуж во второй раз. Владимир Высоцкий общался и с отчимом, и с мачехой. Однако отношения с первым сложились хуже, чем со второй. В 1949 году, вернувшись из Германии, Владимир Семенович поселился в центре Москвы с новой супругой отца на Большом Каретном переулке.

Песни

Там-то Высоцкий и «спелся» с компанией городской молодежи 50-х годов, чье детство протекало в военные годы. В юности Высоцкого в моде была блатная романтика. В каждой дворовой компании была гитара и под нее пели душещипательные песни о Воркуте, Колыме, Мурке. И именно в это время у Высоцкого начался «роман» с гитарой.

Учеба, увлечение театром

10-классник Владимир Высоцкий начал ходить в драматический кружок в Доме учителя. Но он не сразу понял, что хочет стать актером. После школы будущий артист поступил в Московский Инженерно-Строительный институт, и бросил его через полгода. Неожиданное решение он принял в новогоднюю ночь 1956 года. Он вместе со школьным другом Игорем Кохановским решил встретить Новый год за рисованием чертежей, без которых они не смогли бы сдать сессию. Сразу после боя курантов студенты принялись за дело и за два часа покончили с чертежами. И тут Высоцкий внезапно стал поливать тушью свои бумаги со словами: «Все. Буду готовиться, есть еще полгода, попробую поступить в театральный. А это - не мое...».

Школа-студия при МХАТе

Владимир Высоцкий поступил в Школу-студию при МХАТе на актерское отделение. Через три года он сыграл свою первую роль в учебном спектакле «Преступление и наказание» и впервые попал на телеэкран. Он сыграл небольшую роль в картине «Сверстницы».

Театральная карьера

После окончания МХАТА Высоцкий работал в театре имени Пушкина. Правда, недолго. Потом он перешел в Театр миниатюр. Играл в эпизодах, массовке и особой радости от сцены не получал. Он также пытался пробиться в театр «Современник». «Свой» театр Владимир Семенович нашел в 1964 году. Им стал Театр на Таганке. Именно в этом театре Владимир Семенович проработал до самой смерти. Юрий Любимов вспоминал, как Высоцкий пришел к нему устраиваться на работу. Артист предложил послушать несколько своих песен, и Любимов, вместо плановых пяти минут, слушал барда полтора часа.

Театр на Таганке

На Таганке Высоцкого ждала целая палитра образов – Гамлет, Пугачев, Галилей, Свидригайлов. В театре, впрочем, дела шли не очень гладко. Любимов часто по-отечески закрывал глаза на проступки Высоцкого, чему завидовали коллеги. Но здесь у него были и друзья - Валерий Золотухин, Леонид Филатов и Алла Демидова. 



Вместе с актерами Театра на Таганке Высоцкий ездил с гастролями за границу: в Болгарию, Венгрию, Югославию (БИТЕФ), Францию, Германию, Польшу. За неделю до своей смерти Владимир Высоцкий сыграл свою последнюю роль - образ Гамлета в одноименной постановке по Шекспиру.


Стихи и песни

Владимир Семенович считал своим учителем Булата Окуджаву. Именно его творчество пробудило у Высоцкого интерес к авторской песне. После он посвятит Окуджаве «Песню о Правде и Лжи».

Первые композиции артист написал в начале 60-х. Это была «дворовая романтика». Ее не воспринимал всерьез ни сам Высоцкий, ни первые слушатели. Считается, что первая песня, написанная Высоцким, была «Татуировка». Год ее создания - 1961, место - Ленинград. Но только через несколько лет после этого творчество музыканта приобрело более зрелые формы. В 1965 году певец написал свою знаменитую песню «Подводная лодка», которая, по заявлению его друга Игоря Кохановского, ознаменовала окончание творческой юности поэта. Владимир Высоцкий написал множество песен к кинофильмам, в которых снимался. Как человек разносторонний и творческий он принимал активное участие в создании кинолент. Его песни звучат в таких фильмах как «Вертикаль», «Бегство мистера Мак-Кинли», «Опасные гастроли», «Я родом из детства» и другие. Песни Владимира Высоцкого живут в сердцах поклонников.

Популярность его репертуара

Репертуар Владимира Высоцкого состоит из более 600 песен и 200 стихов, которые до сих пор остаются популярными и не теряют актуальности. На его концерты приходило огромное количество людей. Он заряжал всех своей энергетикой, искренностью, его песни были близки почти всем слоям общества и не оставляли никого равнодушным. Он для всех был «своим человеком», в его песнях отражались разные темы - военные, блатные, юмористические, сказочные, романтические и лирические, песни сказки или песни-диалоги.
При жизни артиста было выпущено всего 7 мини-альбома по 4 песни, а так же где-то 11 пластинок со сборниками песен разных исполнителей, на которых были записаны и его композиции, в основном саундтреки к фильмам. Уже после смерти Владимира Семеновича с 1987 года была выпущена серия грампластинок «На концертах Владимира Высоцкого» на 21 диске. А в 1993-1994 годах компания «Апрелевка Саунд Инк» записала 4 пластинки с редкими и ранее не издававшимися песнями.

Кино

Кино и театр шли в жизни Высоцкого параллельно. В 1961 году Владимир Семенович сыграл небольшую роль в картине «Карьера Димы Горина». В то время актеру доставались небольшие серые роли второго плана, пустые и скучные. 

Утешение Высоцкий начал находить в пьянстве. Это стало причиной разлада на работе и в семье. Успех пришел к Высоцкому в 1967 году. На экраны вышла картина «Вертикаль». Особенно полюбились зрителям песни из фильма, написанные артистом. Фильм Владимира Высоцкого «Вертикаль» Читайте: Что делать, если разбился градусник: 7 фатальных ошибок Владимир Высоцкий в конце 60-х годов много снимался. Он работал над фильмами «Короткие встречи», «Интервенция», «Служили два товарища», «Хозяин тайги», «Опасные гастроли».

Признание

В это время по СССР начали распространяться магнитофоны. Неофициальные записи Высоцкого стали появляться практически в каждом доме. Артист стал настоящим кумиром, но он стал неугоден советской власти. Высоцкого часто не утверждали на роли, а песни не допускались на радио. Поэтому в 70-е годы Высоцкий снимался мало. Но все же на экранах можно было услышать его песни и песни на его стихи: в драме «Сыновья уходят в бой», фильмах «Контрабанда» и «Одиножды один», драме «72 градуса ниже нуля». Были и роли в кино: «Плохой хороший человек», «Сказ про то, как царь Петр Арапа женил». В театре на Таганке Высоцкому то достаются главные роли, то выгоняют с работы за пьянку. Артист не раз побывал на волоске от смерти – он попадает в реанимацию из-за напряженной нервной деятельности, больного сердца и злоупотребления алкоголем.

Глеб Жеглов

Самую значительную роль Владимир Высоцкий сыграл в 1979 году. Это был Глеб Жеглов в сериале «Место встречи изменить нельзя». Это была и самая любимая роль актера. 


Однако от нее Владимир Семенович отказывался, говоря, что ему мало осталось и не хочется тратить год жизни на Жеглова. Кстати, в «Месте встречи» Высоцкий попробовал себя и в качестве режиссера. Он занял место Станислава Говорухина, когда тот уехал на фестиваль. В этом фильме Владимир Семенович не поет, хотя изначально хотел. Против был режиссер, который считал, что образ певца затмит образ оперативного работника.

Несостоявшееся

У Владимира Высоцкого достаточно не сыгранных ролей. Так, он мог бы сыграть Степана в «Андрее Рублеве» Андрея Тарковского. Когда режиссер собирал информацию о Рублеве, то узнал, что он учился иконописи в монастыре Высоцком. Тарковский любил мистические совпадения и решил снимать в картине Высоцкого. Однако, этого не случилось. По одной версии, не разрешили чиновники Госкино, по другой – Высоцкий запил. Не утвердили Высоцкого и на роль в картинах «Над Тисой» и «Аннушка». В 1969 году Высоцкий сам попросился к Эльдару Рязанову в «Сирано де Бержерак». Однако тот отказал, ссылаясь на то, что ему надо снимать поэта, а не актера. Пытался Высоцкий попасть и в картину «Софья Перовская», приключенческий фильм «Дерзость» и мелодраму «Дорога домой». Режиссеры разными способами пытались пробить в Госкино разрешение снимать актера. Однако чиновники боялись артиста как огня.

Личное

На первом курсе Владимир Семенович познакомился со студенткой Изой Жуковой. Она стала его первой женой, они поженились весной 1960 года. Правда брак был недолгий, с супругой артист поссорился, и она покинула Москву. Через год Высоцкий на съемках фильма познакомился с актрисой Людмилой Абрамовой. Она стала его второй женой и родила Высоцкому двоих детей – Аркадия и Никиту. В 1968 году они разошлись. Третьей супругой Владимира Высоцкого стала Марина Влади (Марина-Катрин Владимировна Полякова-Байдарова). Она появилась в жизни артиста в 1967 году. Владимир Семенович влюбился в нее после фильма «Колдунья». Смотрел ленту несколько раз в день и мечтал об актрисе многие годы. Знакомство произошло в ресторане ВТО, куда Высоцкий пришел после спектакля. 

Молча взял руку Марины Влади, сел напротив и не сводил глаз с возлюбленной. Через несколько лет, в 1970 году они поженились. И были вместе 10 лет. Марина Влади ввела супруга в круг европейских знаменитостей. На западе Высоцкий выпустил несколько пластинок. Она была его музой и надежной опорой.

Смерть

Жизнь Владимира Семеновича неожиданно оборвалась 25 июля 1980 года в 4:10 утра. Артист умер во сне, в своей московской квартире. Точная причина смерти не установлена до сих пор, потому что не было произведено вскрытие по просьбе близких. По одной версии причиной смерти был инфаркт миокарда, по другой — асфиксия, удушье, как следствие чрезмерного применения седативных средств. В это время в Москве проходили летние Олимпийские игры, поэтому были напечатаны всего лишь две статьи о смерти артиста. Над окошком театральной кассы было вывешено объявление: «Умер актёр Владимир Высоцкий». Актер похоронен на Ваганьковском кладбище. Казалось, на кладбище пришла вся Москва, люди собирались у театра, чтоб проститься со своим кумиром. 



Как это зачастую бывает, признание к Высоцкому пришло уже после его смерти. В 1986 году Владимиру Семеновичу было посмертно присвоено звание заслуженного артиста РСФСР. А еще через год присуждена Государственная премия СССР за образ Жеглова в телевизионном художественном фильме «Место встречи изменить нельзя» и авторское исполнение песен. В 1989 году было принято решение открыть музей Владимира Высоцкого в Москве при поддержке Советского фонда культуры, Министерства культуры СССР, Мосгорисполкома и общественности.



вторник, 16 января 2018 г.

Зимові забави у бібліотеці. Літературна мандрівка. За казкою - навколо світу (для учнів 3-4 класів)


Цю літературну мандрівку теж можна провести як одну з  зимових забав. Уявіть лишень: за вікном вітер-лиховій намітає кучугури снігу, а у затишній бібліотечній залі зібралися юні книголюби, щоби разом із бібліотекарем вирушити у цікаву віртуальну подорож. Отже…
Мета: ознайомити дітей із письменниками — авторами улюблених книжок; нагадати літературних героїв та події, що відбувались у творах; викликати у дітей інтерес до країни, у якій живе письменник; ознайомлювати з географічною картою світу; надавати пізнавальну інформацію про країну, її народ та звичаї.
Обладнання: географічна карта світу; книжкова виставка літературних творів письменників світу для дітей; портрети письменників.
Особливості організації: діти обеднуються в групи, журі підраховує бали за правильні відповіді. Вкінці підбиваються підсумки.
Перебіг заходу:
Бібліотекар. Добрий день, мої маленькі мандрівники! Сьогодні ви не читачі, а справжні мандрівники. Чому? Тому що ми сьогодні вирушаємо в мандрівку навколо світу на пошуки казок. Деякі казки вам знайомі, а з деякими я вас ознайомлю. Капітаном нашої мандрівки буду я —ваш шкільний бібліотекар, а ви буде­те моїми помічниками. За. час нашої мандрівки ми з вами відвідаємо багато країн. Назви багатьох із них ви вже знаєте. А чи знаєте ви, де вони розташовані на карті земної кулі?  Сьогодні ви дізнаєтесь багато нового, Я розповім вам про письменників, які жили в цих країнах, а ви відгадаєте літературних героїв, про яких вони розповіли у своїх книжках. Кожна правильна відповідь буде оцінена одним балом. Хто набере найбільшу кількість балів, той стане кращим мандрівником. Отже, попутного нам вітру! (Бібліотекар підходить до карти земної кулі.)
Перша зупинка: Швеція
 Перша наша зупинка - у країні, що розташована на півночі Європи, на берегах: Балтійського моря, майже біля Північного полюсу. Столиця цієї країни — місто Стокгольм (бібліотекар показує на карті). Ця невелика країна славиться своїми музеями, парками. Рівень життя людей у цій країні вважається одним із найвищих у світі. На це вплинув той факт, що країна не брала участі у другій світовій війні, що й інших державах принесла горе. Природні багатства та праця людей сприяли тому, що ця країна багата. Славиться вона в усьому світі також випуском автомобіля «Вольво». Усі мешканці країни дуже люблять спорт, а учні в школах обов'язково складають іспит із плавання. Що це за країна? (Діти дають свої відповіді.)   
Так! Це Швеція. Жила в Швеції колись видатна дитяча письменниця, книги якої ви дуже любите читати, особливо про цього героя.
Відгадайте:
Хто моторчик свій заводить?
З даху в гості хто приходить?
Веселиться і співає,
Та цукерки наминає. -
Є у нього справжній друг, Найцікавіший малюк.
(А. Ліндгрен «Малюк та Карлсон,    що живе на даху»)
Цього літературного героя вигадала Астрід Ліндгрен. Вона ще змалку любила читати, і понад усе — казки Г. К. Андерсена, видатного датського казкаря. І цю любов вона пронесла через усе життя.  Астрід Ліндгрен — єдина дитяча письменниця, яка двічі була нагороджена Міжнародною премією ім. Г. К. Андерсена (у 1958 та 1986 рр.). Вона написала дуже багато книг для дітей, які ви можете прочитати в шкільній бібліотеці. (Бібліотекар показує дітям твори А. Ліндгрен.)
Зупинка друга: Німеччина
Наша  мандрівка триває. І ми вирушаємо до центру Європи, у країну, що розподілена на частини, як Україна на області, і кожна частина має назву «земля». Країна славиться своїми художніми музеями, їх художні колекції — найбагатші в світі. У столиці — Берлині знаходиться найкращий в Європі зоопарк. Як називається ця країна? (Діти дають відповіді.) Так! Це Німеччина. (Бібліотекар показує на карті світу, де знаходиться країна.)
І колись дуже давно в цій країні жили двоє братів, які любили слухати казки. Вони ходили селами, записували, а потім літературно обробляли народні легенди і казки, друкували книги.  Ці казки ви знаєте з раннього дитинства і дуже їх любите. Я сподіваюсь, що ви відразу впізнаєте одного з героїв.
Ану, чи пізнаєте?
Я бабусі у корзинці
І обід несу, й гостинці.
Раптом сірий Вовк із хащі
Роззявляє хижу пащу.
Ти чого отут  блукаєш?  
Розпитав, стрибнув убік,
Блискавично в лісі зник....
Відгадайте-но, будь -  ласка,
Звідки я, з якої казки?
(Брати Грімм «Червона Шапочка»)


Ви відразу впізнали — це німецькі письменники Вільгельм та Якоб Грімм.
Ці чудові казкарі написали багато казок, відомих вам із дитинства: «Вовк та семеро козенят», «Бременські музики», «Кіт у чоботях». (Бібліотекар показує дітям нові видання казок Братів Грімм.)
Зупинка третя: Італія
Далі, шановні мандрівники, ми прямуємо на південь, на береги країни п'яти морів. З усіх боків ця сонячна країна омивається морями. Найбільш відоме вам море — це Середземне. Крім того, у цій країні існує місто, що розташоване на воді,— це Венеція. Містом люди пересуваються на човнах — гондолах. А ще столицю країни — Рим — називають «вічним містом», тому що воно існувало вже у першому столітті до нашої ери. І взагалі, Рим — це місто — музей під небом. Що це за країна? (Діти дають відповіді.) Це Італія. (Бібліотекар на карті показує країну та її столицю.)
Жив у цій країні чудовий письменник, який написав багато книжок для
дітей. А героя однієї з них діти люблять над усе. Відгадайте його!
Назвіть автора цієї казки:
Я сміливий хлопчик — зух,
У мене могутній дух,
Як скубне хто за чуприну,
Буде плакать, мов дитина, Мені море по коліно,
А зовуся я... (Цибуліно з  казки Д. Родарі  «Пригоди Цибуліно»)
 (Діти дають свої відповіді.)
Це Джанні Родарі — відомий італійський письменник, який жив у місті Мілані й працював кореспондентом газети. Він часто навідувався на базар, щоб дізнатися про ціни та послухати розповіді селянок про своє тяжке життя. А вони скаржилися на злидні та несправедливість. Ось тоді він вирішив написати про мужнього хлопчика Цибулино—захисника усіх бідних і пригноблених. (Бібліотекар ознайомлює дітей із новими виданнями книги Дж. Родарі «Пригоди Цибуліно» та його іншими творами.)
Зупинка четверта: Британія
Далі ми мандруємо на північний захід Європи. Саме там розташована країна, що складається з островів, які називаються Британськими островами. Усього Британський архіпелаг нараховує близько 5 тисяч островів. (Бібліотекар показує на карті.)
Уся країна поділена на чотири області: Англія, Шотландія, Уельс, Північна Ірландія. Столиця Лондон розташована в Англії.
Мабуть, усі здогадалися, що йдеться про Англію. Англійці більше, ніж інші народи, зберігають свої традиції. Обов'язково на сніданок — вівсяна каша, а о п'ятій годині — чай. Судді на засіданнях сидять у чорних перуках, а професори англійських університетів — Оксфорда і Кембриджа — носять чорні мантії та чотирикутні шапочки.
 Саме в Англії в минулому столітті жив один відомий письменник, який писав статті, п'єси, детективи, але популярність йому приніс маленький плюшевий ведмедик. Він його вигадав для свого однорічного сина Робіна.
Як його звати? Відгадайте!
До прогулянок він ласий,
Є на мед  чудовий нюх.
В нього друг — хлопчина Робін, Упізнали?.. (Вінні-Пух).
Написав про цього чарівного медведика англійський письменник Алан Олександрович Мілн. Потім письменник  для свого сина вигадав нових друзів, і так з'явилися віслючок Іа, порося П'ятачок, а згодом — і решта героїв книги.
У шкільній бібліотеці ви можете прочитати книгу Алана Мілна «Пригоди Вінні-Пуха». (Бібліотекар показує дітям книги.)
Зупинка п'ята: Росія
Наша мандрівка триває. Ми вирушаємо на схід Європи та Азії. Тут розташована найбільша за розміром країна світу. Вона має площу понад 17 млн. км. З півночі на південь країна простяглася більш як на 4000км, а із заходу на схід — майже на 10 000км. Столиця цієї країни вам знайома — це Москва. (Бібліотекар на карті показує величезні розміри країни.)
Цій країні належить значна кількість річок, лісів, озер, рівнин. Вона дуже багата на цікаві місця й визначні пам'ятки.
Країна багатонаціональна, на її території живе понад 100 націй та народностей, кожна з яких має свою культуру та звичаї. Столиця — Москва. Ви вже знаєте, що це —Росія.
Ця країна подарувала дітям багато чудових дитячих письменників, які на­писали багато дитячих творів. Серед них є автор, книгу якого ви знаєте та любите. Особливо дітям подобається цей літературний герой.
В батька хлопчик дуже гарний,
Незвичайний, дерев'яний,
Любить дуже батько сина, Забіяку... (Буратіно).
Це Буратіно з книги Олексія Толстого «Золотий ключик, або Приго­ди Буратіно». Російський письменник Олексій Толстой писав, що коли він був школярем, то читав книжку, яка називалася «Пригоди Піноккіо». її написав Карло Колоді, італійський письменник. Потім книга загубилася, і Олексій щоразу розповідав своїм товаришам про пригоди дерев'яної ляльки, які вигадував сам, а слово «лялька» в перекладі з італійського — «Буратіно». Минали роки, Олексій Толстой уже став письменником і згадав свого улюбленого героя дитинства Буратіно. Він вирішив розповісти дітям про нього в книзі «Золотий ключик, або Пригоди Буратіно». (Бібліотекар показує дітям книги.)
Зупинка шоста: Україна
На завершення нашої мандрівки ми рухаємося на схід Європи. Ми відвідаємо країну, столицю якої в давни­ну називали «матір городів руських». Вона виникла в IX столітті, була цен­тром Київської Русі, однією з наймогутніших тогочасних європейських держав. Відтоді залишилася назва столиці. Це Київ. І ви здогадалися, що йдеться про нашу рідну країну Україну. (Бібліотекар біля карти показує країну.)
Наша країна має велику народну літературну спадщину. З героями багатьох казок ви вже давно знайомі, і я сподіваюсь, що ви їх відразу відгадаєте:
З'їла жінка горошину,
  Згодом народила сина.
Виріс, як з води, хлопчина,
  Захищать пішов родину.
Бився із змієм булавою,
Врятував братів з сестрою. (Котигорошко)
Гуси, гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята,
Та й понесіть до матінки,
Та й понесіть до батенька.
А в батенька — їсти й пити,
Ще й хороше походити. (Івасик -  Телесик)
Ні, дідусю, я не пила, я й не   їла, бігла через місточок,
Та вхопила кленовий  листочок,      
  бігла через гребельку,
Вхопила водиці крапельку —    
тільки пила, тільки їла.  (Коза-Дереза)
Бібліотекар. Я хочу ознайомити вас зі збірками українських казок, що є у шкільній бібліотеці. (Бібліотекар показує книги.) 
А які українські казки ви ще знаєте? (Діти дають відповіді.)
Ось і завершилась наша мандрівка. Зараз ми підрахуємо бали та визначимо найактивнішого та уважнішого мандрівника. Він нагороджується почесною медаллю «Найкращий літературний мандрівник".



Ще від "Читалки" - вікторини за казками Шарля Перро:
https://bookwoed.blogspot.com/2018/01/390.html
Зимові забави у бібліотеці. Літературні (казкові) вікторини для учнів молодших та середніх класів:
https://bookwoed.blogspot.com/2018/01/blog-post_16.html

Зимові забави у бібліотеці. Літературні (казкові) вікторини (для учнів молодших та середніх класів)


Відшуміли зимові свята. За вікнами, нарешті, таки  намело снігу. В пам’яті багатьох учнів ще свіжі спогади про Миколая з його подарунками, про різдвяні колядки й щедрівки, про чудернацький світ героїв вертепу, про загальний піднесений дух недавніх новорічних свят та таких швидкоплинних канікул. Саме час нагадати дітям про їхніх улюблених літературних героїв та поринути у бурхливе море ерудиції, питань та відповідей, веселої гри. «Читалка» пропонує вашій увазі кілька літературних (казкових) вікторин для учнів молодших та середніх класів, які можна було б провести у бібліотеці яскравим зимовим днем.

                         Вікторина «Чи любиш ти казки?

  • Скільки було братів у Котигорошка? (6 братів)
  • До котрої години була на балу Попелюшка? (До 12.00 (24.00))
  • З чого зробила Чарівниця для Попелюшки карету, коней та кучера? (З гарбуза, мишей і пацюка
  • Скільки років було Малюкові, коли з ним познайомився Карлсон? (7 років
  •  Як називається казка, в якій дуже розумний кіт допомагав своєму хазяїнові? (Кіт у чоботях).
  • Куди на ядрі літав Мюнхгаузен? (На місяць).
  • Ви всі пам’ятаєте казку «Котик і Півник»? А скільки було у Лиски з цієї казки дітей? (Троє)       
  • Як звали двох мишенят, які не хотіли працювати в казці «Півник і двоє мишенят»? (Круть і Верть)
  • З чого робила пряжу для сорочок своїм братам Ельза в казці Г.-Х. Андерсена «Дикі лебеді»? (З кропиви)
  •  Як звали в українській народній казці звіра, якого боялися і намагалися йому догодити? (Пан Коцький)
  • Назвіть звірів, які помістились в рукавичці. (Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик, ведмідь-набрід)
  • Чим пригощав Журавель Лисичку, а Лисичка Журавля в українській народній казці «Лисичка та Журавель»? (Овочами і фруктами у глечику, кашкою на блюдечку)
  • Чи знаєте ви казочку «Солом’яний бичок»? А що пообіцяв вовк дідові з бабою взамін за волю? (отару овець)
  • На кого перетворився Людожер на прохання Кота у чоботях? (На лева, мишку)
  • Чим лікувала Мальвіна Буратіно після того, як розбійники повісили його на дереві? (Касторкою) 

Літературна вікторина (казкова)

·        Слухайте: що є в світі ситніш, прудкіш, миліш над усе? Завтра прийдете, скажете. («Мудра дівчина»)Ховайтеся, - казала лисичка, - бо він як прийде, то розірве нас! («Пан Коцький»)
·        Тепер я бачу, чого з тебе люди сміються, розказуючи, як ти сім літ по воду ходив та й ту на порозі розлив. («Лисичка та рак»)
·        От вона їде та все приказує: «Битий небиту везе! Битий небиту везе!» («Лисичка-Сестричка та  Вовк-Панібрат»)
·        Стоять вони за коморою, коли дивляться, аж із хати виходить дівчина із коромислом: така гарна, така гарна! («Кривенька качечка»)
·        Як же мені не плакати. Батько загадав нам із жінками на бенкет приїхати, як же я тебе повезу?   («Царівна-жаба»)
·        Тільки це сказав – аж з того пенька – де не взявся – вилазить такий маленький дідок, сам  зморщений, а борода зелена аж по коліна. («Ох»)
·        Де ж ти, дочко, була? – Служила, - каже дочка. – Зносьте добро! («Дідова дочка й бабина дочка»)
·        Привіз дід бабину дочку до лісу, залишив під високою ялиною. Стоїть вона, в усі боки озирається та  все лається. («Морозенко»)
·        З того часу розбійники боялися в дім повертатися, й вони залишились. («Бременські музиканти»)
·        Адже від того, що на принцесі було старовинне плаття, врода її не при тьмяніла. («Зачарована    красуня»)
·        Добра бабуся зшила для внучки шапочку, яка була їй так до лиця, що дівчинку всі почали звати… («Червона Шапочка»)
·        Махнув весельцем – човник і поплив. А змія стояла-стояла та й пішла від бережка геть. («Телесик»)
·        Цар дивиться у вікно – аж хтось прилетів на золотім кораблі. («Летючий корабель»)
·        Я пораджу, - сказала маленька. – Прив’яжімо до його шиї дзвіночок, тоді здалека будемо чути, як він біжить; і повтікаємо. («Мишача рада»)

Гра «Солодкий мікрофон» (для учнів 1-2 класів)

За правильну відповідь — приз (цукерка, що має
назву літературного персонажа або  твору)

  • Імені цієї дівчинки не знає ніхто, але всім відомий колір її шапочки. (Червона Шапочка)
  • Хто розповів нам про Червону Шапочку?(Шарль Перро).
  • Яку дорогоцінну річ подарувала стара черепаха одному дерев’яному хлопчику? (Золотий ключик).
  • А хто нам розповів цю історію? (Олексій Толстой).
  • Одна дівчинка вірила, що мрії обов’язково здійснюються, а її мрію здійснив капітан Грей? Хто ця дівчинка? (Ассоль).
  • Як називається цей твір? Хто його автор? («Пурпурові вітрила», Олександр Грін).
  • Кому належать слова «Не садись на пенек, не ешь пирожок. Высоко сижу, далеко гляжу»? (Машеньке, казка «Маша та ведмідь»).
  • Хто склав цю казку? (Народ).
  • Є просто усмішки, а є усмішки, пов’язані з полюванням. Що це за усмішки? (Мисливські).
  • Автором «Мисливських усмішок» є Павло Губенко. Але нам він відомий як… (Остап Вишня).
  • Він жив у лісі, його називали шляхетним розбійником, багаті його боялися, а бідні поважали. Хто він? (Робін Гуд).
  • До якого літературного жанру належать розповіді про Робін Гуда? (До жанру балади).
  • Яку пташку врятувала Дюймовочка від лютого холоду? (Ластівку).
  • Одна дівчина з центральної України відмовилась і від млинка, і від ставка, і навіть від вишневого садка. Хто вона? (Наталка-Полтавка).
  • Він був і велетнем, і ліліпутом. Про його мандри знає увесь світ. Хто це? (Гулівер). А хто нам про нього розповів? (Джонатан Свіфт).



Ще від "Читалки" - вікторини за казками Шарля Перро:
https://bookwoed.blogspot.com/2018/01/390.html

Учні 4 класу під час проведення заходу:







А ось до зимової бібліотеки завітав 3-й клас: